Велика субота. Поховані з Христом через хрещення на смерть, щоб жити новим життям (Рим 6:3–11)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його хрестилися? 4. Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. 5. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою Його смерти, то будемо і подобою воскресіння. 6. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більше не служити, 7. бо хто вмер, той від гріха звільнився. 8. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, 9. знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує. 10. Умираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. 11. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога у Христі Ісусі».

Коментар до тексту

Послання до Римлян − це виклад основ Благовісті, яку проповідував апостол Павло. У Рим 1–4 він пояснює, що ми оправдуємося / спасаємося вірою в Ісуса Христа – Його праведність та вірність Богові дала нам змогу жити новим життям. Наступні глави (Рим 5–8), частиною яких є сьогоднішній уривок, присвячено темі примирення з Богом і життя у Христі. Апостол доводить, що завдяки Христові ми примирені з Богом (Рим 5), щоб жити під проводом Святого Духа (Рим 8). Отож нове життя в Ісусі Христі, про яке йдеться в Рим 5–8, на практиці означає, що Страстями та Воскресінням Ісуса ми звільнені від гріха (Рим 6) та «від прокляття Закону» (Рим 7), тобто від відповідальності за його невиконання.

У Рим 6:3–11 св. Павло пояснює, що стається з людиною в Таїнстві Хрещення: у ньому віруючі беруть участь у Христовій смерті, через яку звільняються від влади гріха, і вже тепер досвідчують духовні наслідки Його Воскресіння, але самі фізично воскреснуть у часі Парусії (в. 5). У хрещенні наша наднищена гріхом людська природа (наш старий чоловік) вмирає разом із Христом і звільняється в Ньому від панування гріха та його впливу на наше життя (вв. 6–7). У часі Парусії Ісуса ми розділимо з Ним Його життя (в. 8) – життя, над яким смерть і тління не мають влади (в. 9). Сила та вплив гріха проявляються у смерті. Для того, щоб вивести нас із лабет смерті, Христос лише раз дозволив їй запанувати над Собою. Вийшовши Своєю смертю раз і назавжди з-під влади гріха й воскреснувши, тепер живе повіки (в. 10), а ми житимемо разом з Ним, щоб виконувати Божу волю (в. 11)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям». У Рим 6 Павло розповідає історію Виходу на новий лад. По суті, тут ідеться про те, як християни перейшли через води хрещення, мов через Червоне море, залишивши позаду землю рабства, та віднайшли нову свободу, подібну до Виходу з Єгипту на шляху до Обіцяної Землі. Цей Новий Вихід має глибший сенс – звільнення від світу гріха, тління і смерті.

Стаючи християнином, людина переходить з одного типу людства в інший, вона вмирає і воскресає з Христом. Позаяк у єврейському мисленні Месія уособлював увесь народ, то все, що стосувалося Месії / Христа, стосувалося і Його народу. Саме тому у своїх посланнях Павло часто повторює фразу «у Христі» й закликає перебувати в Ньому.

Для Павла Таїнство Хрещення є початком християнського життя, у ньому відбувається вмирання й воскресіння з Христом – тут маємо алюзії на Вихід із Єгипту, хрещення Йоана, але передусім на Смерть та Воскресіння Самого Ісуса (пор. Мк 10:38).

У хрещенні також відбувається зміна нашого статусу – через Божу благодать в Ісусі Христі ми звільняємося з-під влади гріха (Рим 5:8, 20). Якщо рослину пересадили в інший ґрунт, то вона буде там рости. У хрещенні нас немовби пересадили у смерть Ісуса, щоб ми стали оновленими людьми, пересадженими також в Ісусове життя Воскресіння. Таке нове життя передбачає цілком іншу відповідальність – життя згідно з нашим новим статусом.

Oratio (молитва)

«Хай воскресне Бог і розбіжаться вороги Його, і хай тікають од лиця Його ненависники Його» (Пс 67:2)[3].

Contemplatio (споглядання)

У Велику суботу, сьомий день єврейського календаря, Христос спочиває у гробі. У книзі Буття читаємо: «І благословив Бог сьомий день і освятив його; того-бо дня спочив Бог від усього Свого діла, що, творячи, зробив був» (Бут 2:3). Для того, щоб ми могли увійти в Божий відпочинок (Євр 4:1–10), Бог мусів знайти спочинок у гробі. Ці слова звучать сюрреалістично, але таким є Бог, явлений нам в особі Ісуса Христа. Бог пішов шукати заблукане людство туди, куди нас запровадив гріх. Він розділив з нами нужду і драматизм нашого існування, щоб ми могли жити Його життям. Сьогодні кожна особа може почати це нове життя, прийнявши Таїнство Хрещення, що є нашим завдатком вічного життя, яке вповні розділимо з Христом у часі Його Парусії.


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Rom 6:3–11.

[2] Думки в розважанні основані на T. Wright. Paul for Everyone. Romans: Part 1. Chapters 1–8 London SPCK, Westminster John Knox Press 2004, P. 98–102.

[3] Цитовано за українським перекладом книги Псалмів із Септуаґінти, яку здійснила Майстерня літургійних перекладів «Трипіснець».

1 коментар до “Велика субота. Поховані з Христом через хрещення на смерть, щоб жити новим життям (Рим 6:3–11)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *