П’ятниця після неділі митаря і фарисея. Жінка, про яку пам’ятають (Мк 14:3-9)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли Він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила Йому на голову. 4. Деякі обурилися між собою: Навіщо, мовляв, така втрата мира! 5. Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати! І вони ремствували на неї. 6 . Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти Мене добрий вчинок. 7. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; Мене ж не завжди маєте. 8. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила Моє тіло на похорон. 9. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї”».

Коментар до тексту

Цей текст містить розповідь, яка стала однією з причин розп’яття Ісуса. Після урочистого в’їзду в Єрусалим (Мк 11:1-11), акції у Храмі (Мк 11:15-19) та розповіді притчі про злочинних виноградарів (Мк 12:1-12) намащення миром в домі Симона прокаженого стало помазанням Ісуса на царство, престолом якого стане розп’яття. Відразу після цієї події «Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати його їм» (Мк 14:10).

Meditatio (розважання)[1]

«Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї». Оскільки подорожі запиленими дорогами Святої Землі, як правило, відбувалися пішки, то ноги мандрівників завжди були у поросі. Запрошуючи когось на гостину, господар мав подбати, щоб гості могли обмити ноги, у цьому могли допомогти слуги, а якщо їх не було, то господар сам подавав воду і рушники. Найбільш шанованому гостеві господар міг намастити голову маслом, яке було своєрідною заміною теперішнього мила.

Щоб зрозуміти значення сьогоднішнього Євангелія, його треба читати разом із розповіддю у Йо 11:55-12:7. Тоді стає очевидно, що жінкою, яка вилила дорогоцінний нард на голову Ісуса, була Марія – сестра Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих. Євангелист Йоан додає, що вона також обмила нардом і ноги Господа та витерла їх своїм волоссям. Усе це вона зробила мовчки. Проте її вчинок красномовніший від будь-яких слів. Її безмежна любов до Ісуса виявилася у великій щедрості її дару.

На відміну від усіх присутніх Марія єдина побачила неминучість скорої смерті Ісуса. Вона не відмовляла Його від подорожі до Єрусалима і не намагалася сама Його врятувати, як це хотів зробити Петро. Марія до кінця не розуміла, але і не піддавала сумнівам рішучість Господа іти вибраним шляхом. Любов допомогла їй відчути Його тверду віру у Божу волю і прийняти її разом з Ним. Відтак вчинок цієї жінки став знаменням хресної смерті Ісуса. Марія відчула, що саме любов спонукала Ісуса добровільно прийняти смерть, і тому, відповідаючи на Його любов своєю любов’ю, розділяє Його біль. Інші присутні не бачили того, що бачила Марія, не відчували і не розуміли, саме тому думали практично і чисто по-людськи – про бідних…

Oratio (молитва)

Ісусе, навчи мене за прикладом Марії бачити серцем…

Contemplatio (споглядання)

Сьогодні нам не потрібно вибирати між Ісусом і бідними, адже хресна дорога привела Його до повного єднання з убогими та знедоленими. Позбавлений усього найменшого, що мав, зіштовхнувшись із презирством та гнівом, Ісус у Своїй смерті воістину став одним із найнещасніших на землі. Тому Він близький до кожного з нас, а найбільше до убогих і терплячих. Однак хресна дорога – це щось більше ніж матеріальне піклування про потребуючих, це також єднання з ними. Прийняти смерть Ісуса означає прийняти і цю близькість. Приклад любові Марії може навчити нас того, як пройнятися Божим співстражданням до знедолених людей, які живуть поруч із нами, і навчитися бачити навколо те, чого не бачать інші…


[1] Розважання над Євангелієм дня основане на роздумах про цю подію у книзі Р. Бокэм, Т. Харт. У подножия креста. Размышления о свидетелях драмы. Пер. с англ. Коллоквиум. Черкассы 2007, С. 11-19.

11 коментарів до “П’ятниця після неділі митаря і фарисея. Жінка, про яку пам’ятають (Мк 14:3-9)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Дякую за пояснення історичного контексту події сьогоднішнього Євангелія, а особливо,- за глибоке проникнення у внутрішній світ Марії, розуміння мотиву її вчинку!
    Так, тільки серце, наповнене Божою Любов’ю, здатне пізнати Божу волю! Тільки Божа любов дає відвагу і силу виконати те, що Бог бажає від нас!
    Стало одкровенням також те, що зможемо зрозуміти Божу волю не тільки для себе, але також для людей, яких щиро любимо Божою Любов‘ю. Тоді будуть слушними і помічними наші слова і наші вчинки щодо них…

    — Господи, навчи мене любити так, як Ти любиш! Щоб могти бачити серцем…
    Амінь.

  2. Скажіть будь ласка Отче чи зрозуміла я добре святе євангеліє сьогоднішнього дня таким вчинком ця жінка доказала свою любов до Ісуса і вилила цілу пляшечку дорогоцінного мира .Япізнаю я вчуся впізнавати святе письмо роздумувати і правильно знаходити відповіді ну я не можу ніяк зрозуміти чи добре я це зрозуміла чи ні.Хотіла би почути від вас вашої думки про це.Дякую.

  3. Господи навчи мене бачити навколо те ,чого не бачать інші ,Ісусе навчи мене бачити серцем ! Амінь !

Залишити відповідь до Галина Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *