Третя неділя Великого посту. Приступити з довір’ям до престолу благодаті (Євр 4:14–5:6)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Мавши, отже, великого Архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: Він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать на своєчасну поміч. 5:1 Кожен-бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; 2. що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, 3. і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. 5. Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу стати Архиєреєм, вона бо від Того, Який до Нього мовив: Син Мій єси, Я сьогодні породив Тебе”. 6. Як і на іншому місці каже: Ти – Священник навіки за чином Мелхиседека».

Коментар до тексту

Цей уривок − частина довшого дискурсу, у якому апостол Павло доводить перевагу священства Христа над священством Арона та левітів (4:14–7:28). Хоча Ісус і є предвічним Божим Сином та великим Первосвященником, Він, ставши людиною, солідаризувся зі Своїм створінням у всьому, крім гріха. Саме тому Ісус може співчувати нашим немочам і розуміти наші терпіння, бо і Його Самого спокушав сатана (Мт 4:3, 6), але Він залишився вірним Богові до самої смерті (в. 15). Ось тому віруючі мають в довірливій молитві звертатися до Ісуса, Який постійно предстоїть за них перед Отцем, щоб повсякчасно отримувати дар Божої благодаті (в. 16). У Євр 5:1–6 апостол пояснює особливу роль Ісуса як Первосвященника. Так само, як Арон і його сини, Ісус був покликаний Богом, але до священства, яке має вічну природу, – «по чину Мелхиседека», позаяк, будучи Сином Бога Отця, хоча й став людиною, цілком по-іншому предстоїть перед Ним за все людство.

Meditatio (розважання)[1]

«Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать на своєчасну поміч». У цьому посланні апостол часто вживає термін «προσέρχομαι / prosehomai» – дослівно «приходити, наближатися» − для зображення особи, яка наближається до Бога (7:25; 10:1, 22; 11:6; 12:18, 22; пор. Вих 16:9; 34:32; Лев 9:5; Втор 4:11). Наближення до Бога було можливим тільки після того, як гріхи особи були прощені завдяки жертовному й заступницькому служінню первосвященника (7:25; 10:22).

Тепер завдяки Христові – Вічному Первосвященникові − віруючі мають доступ до Отця. А наближатися до Отця можна через наполегливу та довірливу молитву до Ісуса, Який глибоко розуміє природу людини та може співчувати її слабкостям (ст. 15). Сáме співчувати, а не осуджувати. Апостол переконаний, що Ісус Христос як предвічний Син Бога Отця і справжня людина водночас постійно заступається за тих, які прагнуть наблизитися до Бога: «Цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне, 25. і тому може спасти повіки тих, які через Нього до Бога приступають, бо Він завжди живий, щоб за них заступатися» (Євр 7:24–25).

У Єрусалимському Храмі лише первосвященник міг увійти до найсвятішого місця – «Святая святих», і то лише раз на рік у День Покути (Лев 16; Євр 9:7). Принісши Себе Самого в жертву за гріхи людства раз і назавжди, Ісус уможливив для віруючих доступ до трону благодаті, тобто місця Божої присутності, з якого благодать виходить до народу.

Наближення до Бога завжди означає прийняти обильну Божу милість та благодать, а віддалення від Бога через гріх означає втратити їх. Від нашої довіри до Христа або її відсутності залежить дуже багато – ідеться про щастя або нещастя, благословення або прокляття, життя або смерть. Важливо усвідомлювати, що справжнє життя є тільки у Христі і завдяки Христові, а поза Ним − лише тінь животіння та існування.

Oratio (молитва)

«Усі народи, що створив єси їх, прийдуть, поклоняться, о Господи, перед Тобою і прославлятимуть Твоє ім’я» (Пс 86:9).

Contemplatio (споглядання)

Увесь труд нашого спасіння Христос узяв на Себе – ми зцілені Його ранами та синяками (Іс 53:5). Ми маємо можливість жити справжнім життям завдяки дарові Його життя – Його славним Страстям та Воскресінню. Від нас треба лише одного – покаятися у своїх гріхах і в такий спосіб вийти Богові назустріч, щоб із вдячністю прийняти дар спасіння, а в ньому – дар нового життя…


[1] Деякі думки в розважанні основані на: The ESV Study Bible. Crossway Bibles 2008. Bible Works 10 electronic edition. (Heb 4:16); J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Heb 4:16.

3 коментарі до “Третя неділя Великого посту. Приступити з довір’ям до престолу благодаті (Євр 4:14–5:6)”

Залишити відповідь до Андрій Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.