Від самого початку Об’явлення Бога в Старому Завіті люди намагалися читати Боже Слово та роздумувати над ним (пор. Вих 17:14; 24:4; Втор 31:9-13). Найчастіше ціллю такого читання було навернення до Бога тих, які слухали це Слово (пор. 2 Цар 22:10-11; 23:1-3). Тексти Нового Завіту також містять багато свідчень про важливість практики читання Слова та застанови над ним (пор. Лк 4:14-30; 24:27-32,44; Мк 2:25; 10:3; Йо 5:37-47; Дії 8:26-40). Боже Слово і Святі Тайни − найважливіші компоненти духовного життя християнина. Постійна і тривала практика читання Божого Слова в Церкві, зокрема як частина духовного вишколу в монастирях, викристалізувалася в метод щоденного молитовного читання Святого Письма, відомого під назвою Lectio Divina (Лекціо Дівіна). Цей вислів у перекладі з латинської мови дослівно означає «Божественне читання». Основна мета такої практики − навчитися слухати Боже Слово, чути Божий голос у Писанні та жити, сприймаючи світ та події навколо у світлі цього Слова. Крім того, практика Lectio Divina поглиблює та увиразнює молитовне життя, яке перетворюється в живе спілкування з Богом.
Отже, у чому ж полягає та до чого веде щоденна практика Lectio Divina?
І. ПРИГОТУВАННЯ. Це перший і дуже важливий етап. Насамперед потрібно вибрати текст для читання, тому цей крок можна назвати вибором уривку.
– Вибір уривку
Найлегше починати з читання та роздумів над Євангеліями. Для цього потрібно обирати уривки, які містять у собі тематичну єдність, тобто мають початок та закінчення думки. Уривок можна вибрати самому, найчастіше поділ тексту сигналізує зміна осіб, місця, часу, теми, мови (стилю і словника). У розповідних текстах межі визначають зміни осіб, місця і часу розповіді. Якщо ж на початках складно визначити межі уривку, тобто де починається та закінчується розповідь, то можна скористатися поділом уривків для літургійних читань з молитовників, календарів чи показників у виданнях Святого Письма. Врешті, сучасні видання Біблії містять поділи текстів або на початку глави (Святе Письмо в перекладі о. І. Хоменка – т. зв. червона Василіанська Біблія), або ж позначують кожен уривок безпосередньо, як, наприклад, у виданні Єрусалимської Біблії.
– Усвідомлення трьох рівнів Божого Слова
Вибравши уривок, важливо усвідомлювати, що ми знаходимося у присутності живого Божого Слова, через яке промовлятиме до нас Господь. Це Боже Слово має три важливі рівні: інформація, експресія, виклик.
Інформація. Найчастіше ми сприймаємо Біблію саме на цьому рівні. Боже Слово інформує про факти, осіб чи події. Часто вживається спеціальна мова, для розуміння якої потрібно послуговуватися словниками чи коментарями.
Експресія. На другому рівні Боже Слово завжди є експресією, тобто вираженням якоїсь важливої думки. Кожен, хто говорить, промовляє від себе. Це процес самовираження, виявлення почуттів, сповідь, відкриття себе та свого внутрішнього світу, оприлюднення «частинки себе». Бог обʼявляє тайну про Самого Себе та правду про людину. Святе Письмо відкриває, ким людина є для Бога, а Бог для людини.
Заклик / виклик. На третьому рівні Боже Слово завжди очікує на відповідь слухача. Слово, звернене до співрозмовника, спонукає до діалогу, спілкування.
– Тиша й молитва
Усвідомивши глибину Слова, яке будемо читати і сприймати, заспокоюємося та усамітнюємося в серці, молимося до Святого Духа, під дією якого творилося Писання, щоб відкрив нам його значення. Можна молитися відому молитву «Царю Небесний» або спонтанно своїми словами. Важливо також розуміти, що під тишею мається на увазі тиша внутрішня, а не лише зовнішня.
II. КРОКИ ПРАЦІ З ТЕКСТОМ СВЯТОГО ПИСЬМА
1. Lectio (читання). Умиротворившись, читаємо уривок Святого Письма. Після прочитання зупиняємо увагу на тій частині тексту, яка найбільше нас торкає, тобто привертає нашу увагу. Це може бути слово, вислів, ціле речення або навіть два. Для цього необхідне певне зосередження, осягнути яке допомагає етап приготування. Важливо не розчаровуватися – зосередження приходить з часом. Іноді просто потрібно терпеливості.
2. Meditatio (розважання). Зосередившись на тій частині тексту, яка привертає нашу увагу, запитуємо себе: «Що цим текстом Господь хоче сказати мені сьогодні?». Далі потрібно спокійно роздумувати над текстом – саме в такий спосіб Бог проливає Своє Світло на події нашого життя.
3. Oratio (молитва). Після завершення розважання молимося своїми словами, використовуючи текст, над яким роздумували.
ІІІ. ПЛОДИ ЧИТАННЯ, РОЗДУМІВ ТА МОЛИТВИ
Contemplatio (споглядання). На цьому етапі намагатимемося дивитися на своє життя крізь призму Божого Слова, розпізнавати, як веде нас Боже Провидіння по життєвому шляху. Споглядання не означає екстаз або «видіння», але вказує на поступове уподібнення людського погляду до Божественного, провадить до розрізнення духів, а також до отримання духа подяки і співчуття, довготерпіння, миру і лагідності. Споглядання переходить в діяння.
Actio (діяння). Сьогодні та щодня живемо Словом та у світлі Слова, наслідуючи життя самого Ісуса Христа. Це містить дві важливі складові:
А. Свідчення (martiria). Єдине надійне свідчення особи – упровадження в життя того, що промовляємо устами. Автентичність слова виявляється у житті, тому не стільки треба розповідати іншим про Слово, тобто повчати їх, а щодня жити Словом, яке відкривається у Святому Письмі.
Б. Сопричастя – поєднання (communio). Життя у Світлі Божого Слова провадить до нового рівня стосунків та нового сприйняття дійсності. Це виявляється у глибшому поєднанні:
– з Богом. Означає звільнення від фальшивого образу Бога, наприклад, що Він є нашим ворогом, що Він гнівається на нас і карає. Натомість приходить усвідомлення та прийняття Бога як абсолютної Любові, який бере на Себе наші гріхи і вмирає за нас на хресті;
– з іншими людьми (ближніми). Через усвідомлення Бога як люблячого Отця приймаємо інших людей як братів і сестер;
– із собою. Йдеться про усвідомлення себе як Божої дитини – любленої і бажаної;
– з природою. Землю і все живе сприймаємо як дар люблячого Отця, а не як свою особисту власність. Це спонукає доглядати землю і піклуватися про все живе та ділитися усім з братами і сестрами.
Супер! Сподіваюсь, підготовка до Великодня буде кращою!