Шостий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Божі дари (1 Кор 4:5–8)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога. 6. А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса – заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: “Нічого понад те, що написано”, щоб ви не неслися гордо один над одного проти іншого. 7. Хто-бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав? 8. Ви вже наситилися! Уже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!»

Коментар до тексту

Цей уривок − частина роздумів апостола Павла про природу християнського лідерства (1 Кор 4:1–13). Спочатку апостол пояснює, що Сам Господь показав, яким має бути лідерство учнів Ісуса (1 Кор 4:1–5), а далі говорить, що страждання – це один із елементів християнського служіння (1 Кор 4:6–13). Окремі вчителі додавали до євангельської істини ще й свої людські мудрування, які породжували чвари, натомість Павло заявляє, що він та Аполлос (єврей з Олександрії, красномовний промовець та знавець Писання) проголошували Добру Новину за прийнятими апостолами стандартами, і ніхто з апостолів чи місіонерів не виносив себе понад інших. Саме гордість окремих лжевчителів була причиною поділу у спільноті (в. 6; пор. 1 Кор 1:10–12). Деякі коринтяни вихвалялися своїми риторичними здібностями або ж духовними дарами (в. 7; пор 1 Кор 1:29; 14), але Павло хоче, щоб вони зрікалися своєї самодостатности та покладалися на спасіння, яке Господь здобув для них на Хресті. Ось тому у в. 8 апостол іронічно говорить про абсурдність їхньої поведінки, яка виявляється у вихвалянні своєю мудрістю, багатством чи статусом, бо ж усе, що вони отримали, є даром Божим (в. 7)[1].

Meditatio (розважання)

«Хто-бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?» Коли стривожені учні Йоана Хрестителя прийшли до нього, щоб повідомити, що Ісус нібито хрестить по той бік Йордану, то Йоан заспокоїв їх словами: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба» (Йо 3:27). Йоан усвідомлював, що служіння Ісуса походить від Бога й веде до Нього. Коли ж Бог стоїть за цією діяльністю, то людина є тільки інструментом, який співпрацює зі своїм Творцем задля осягнення Його задуму щастя для людини.

Отож служителі повинні сприймати себе смиренно й розуміти, що це Бог запрошує нас до участи в Його проєктах, тобто все відбувається завдяки Його доброті, а не через якісь наші особливі заслуги чи досягнення (пор. Мт 25:15). Святий Павло каже: «Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному» (Рим 12:3).

Для добра спільноти Бог обдаровує окремих людей Своїми щедрими дарами, якими людина має навчитися послуговуватися. Служачи Божими дарами, кожна людина реалізується як особистість, а інші з вдячністю приймають це служіння й користають з нього. Приймаючи від інших людей їхнє служіння, ми у відповідь служимо тими дарами, які Господь дарував нам. Так відбувається обмін дарами, і за всім цим стоїть премудре Боже Провидіння, через яке Господь піклується про справжнє добро кожної особи. Апостол Павло навчає: «Маючи ж згідно з даною нам благодаттю різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; 7. хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8. хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає – у простоті, хто головує – дбайливо, хто милосердиться – то з радістю» (Рим 12:6–9).

Oratio (молитва)

«Щедрий дощ послав Єси, о Боже, на Твою спадщину і стомлене підсилив» (Пс 68:10).

Contemplatio (споглядання)

Наприкінці Літургії св. Йоана Золотоустого у заамвонній молитві вміщено слова, які є прямою цитатою з листа апостола Якова: «Усяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, у Якого нема ані зміни, ані тіні переміни» (Як 1:17). Бог запланував для нас чудове життя, тому щедро зсилає на нас Свої дари, плоди яких можемо побачити у взаємному служінні. Важливо усвідомлювати, що всі дари є саме дарами − виявами Божої благодаті, і ми покликані навчитися правильно розпоряджатися ними. Апостол Петро закликає: «Служіть один одному кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пт 4:10).

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Cor 4:5–8.