1-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Нова праведність (Мт 5:20−26)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Кажу-бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне. 21. Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. 22. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. 23. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар, піди помирись перше з твоїм братом, а тоді прийдеш і принесеш дар твій. 25. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага».

Коментар до тексту

Євангельське читання дня є частиною Нагірної проповіді Ісуса (Мт 5−7). Вірш 20 завершує навчання Господа про правдивість усіх пророцтв та обітниць Старого Завіту, які сповнюються в Ньому (Мт 5:17−19), − Ісус «прийшов їх не усунути, але сповнити» (πληρῶσαι / plirosai – «зробити повним», «наповнити», «сповнити» – в. 17). Отже, Ісус закликає до нового рівня праведності – життя за духом, а не буквою Закону. Пізніше читачеві Євангелія стане зрозуміло, що таке життя можливе тільки завдяки довірі до Ісуса і прийнятті Його спасенної благодаті. Розвиваючи тему «нової праведності», Ісус починає серію із шести повчань (Мт 5:21−48), які з огляду на їхню структуру («Ви чули, що було сказано» – «А Я кажу вам») називають антитезами. Ісус навчає, як потрібно поводитися, щоб перевершити життя книжників (учителів Закону) та фарисеїв. Перша антитеза Ісуса (вв. 21−26) присвячена темі примирення. У вв. 21−22 Господь каже, що не тільки вбивство, але навіть гнів та образи ближнього неприпустимі для Його учнів. Для увиразнення цієї теми Ісус використовує два приклади: у вв. 23−24 Він каже, що перш ніж прийти перед Обличчя Господнє з проханнями, слід подбати про мир із ближніми; у вв. 25−26 Спаситель навчає, що зволікати з примиренням не можна, бо це може мати прикрі наслідки.

Meditatio (розважання)

«Кажу-бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне». Грецьке слово δικαιοσύνη / dikaiosyne, яким послуговується Матей у цьому вірші, перекладається на українську мову двома поняттями: «праведність» і «справедливість», тобто позначає і моральну праведність, і правову справедливість. Можна сказати, що тут ідеться про якість життя, яка відповідає Божому Законові – Божому порядкові речей[1]. Відтак, бути праведним чи справедливим означає будувати правильні стосунки з Богом і ближніми.

Формальне або поверхове виконання Божого Закону, яке не випливає із серця, із внутрішнього переконання особи, є не більше ніж імітацією життя, угодного Богові. Такий спосіб існування втомлює особу і дуже швидко їй набридає.

Книжники, роздумуючи над Божим Законом у П’ятикнижжі (5 перших книг Старого Завіту), виокремили в ньому 613 заповідей: 248 наказів і 365 заборон. Фарисеї вважали, що релігія полягає у виконанні Закону, і навіть казали, що чим краще Ізраїль буде виконувати Закон, тим швидше прийде Месія. Тому і книжники, і фарисеї мали в народі велику пошану через ретельне виконання Закону. Проте з Мт 5:20 довідуємося, що Ісус гостро критикує їх за зовнішнє та формальне виконання Закону (варто прочитати ще Мт 23), отже, їхня діяльність не є мила Богові.

Коли Ісус каже, що праведність учнів має перевершити праведність книжників і фарисеїв, то має на увазі новий спосіб життя, коли людина керується не формальним виконанням букви Закону, але духом Закону. Саме тому Матей майже 70 разів говорить, що в житті Ісуса сповнюється старозавітний Закон і навчання Пророків, а також сам Ісус стверджує, що прийшов сповнити Закон (Мт 5:17). Звідси стає зрозуміло, чому Ісус не розширює Закон, але вказує на його суть і пропонує два варіанти його підсумку:

  1. Ісус говорить про дві найважливіші заповіді: «Перша: Слухай, Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, 30. і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. 31. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає» (Мк 12:29−31)
  2. Пропонує золоте правило: «Усе, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм – це ж бо Закон і Пророки» (Мт 7:12).

Oratio (молитва)

«Кріпость моя і пісня моя – Господь, і став мені спасінням» (Пс 117:14)[2].

Contemplatio (споглядання)

Даючи повчання учням, як повинні поводитися члени Церкви, Ісус каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт 18:3). Діти усе приймають від своїх батьків з вдячністю і простотою серця. Так само і ми не можемо заслужити собі спасіння виконанням Закону – ми можемо спастися тільки завдяки Божій благодаті. Знаючи Божі Заповіді, ми все ж не можемо їх повністю виконувати. Невиконання Божого Закону є гріхом – відходом від Божого плану життя, який закінчується смертю. Про це дуже багато говорить апостол Павло, наведу лише два приклади: «Усі-бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. й оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі» (Рим 3:23−24); «Бо заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим 6:23). Тому важливо навчитися визнавати свої слабкості, каятися з них, щоб уможливити прийняття Божої благодаті – силу для Нового Життя. На практиці це також означає підкорити наш дух Божому Духові, жити під проводом Святого Духа…


[1] D. Mangum, D. R. Brown, R. Klippenstein, & R. Hurst (Eds.), Lexham Theological Wordbook. Bellingham, WA: Lexham Press 2014 (Electronic edition Logos 8). Justice.

[2] Переклад зі Септуагінти Майстерні літургійних перекладів «Трипіснець».

3 коментарі до “1-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Нова праведність (Мт 5:20−26)”

  1. Богдана

    Дякую,отче за коментарі, тлумачення, молитви і розважання. Хочу зауважити, що цитата про найважливіші заповіді не від Матея, а від Марка.

  2. Чи правильно я розумію що заслужити своіми силами спасіння неможливо бо людина не здатна сама виконати закон..тому потрібна Божа благодать тобто сила що допоможе той закон виконати? Тобто виходить що людина таки повинна той закон виконати тільки з Божою допомогою?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.