1-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Нерозривна єдність (Мт 5:27−32)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. 28. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці. 29. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. 30. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло. 31. Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. 32. А Я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, хіба у випадку розпусти, той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб».

Коментар до тексту

Цей уривок Євангелія є частиною Нагірної проповіді Ісуса Христа (Мт 5−7), яку часто називають Конституцією Божого Царства, − тут ідеться про заповіді, якими повинні керуватися Христові учні. Навчання Ісуса у цих трьох главах має за мету створити спільноту, яка стане яскравим контрастом до людей з іншою культурою стосунків і свідчитиме їм про життя, яке відповідає первісному Божому задумові. Приналежність до Ісуса вимагає переосмислення ролі Закону, і тому в Мт 5:21−48 міститься серія із шести повчань-антитез («Ви чули, що було сказано» – «А Я кажу вам»), які відкривають слухачам справжнє значення, роль та дух Закону. По суті, Ісус поглиблює вимоги Закону: у першій антитезі Він забороняє не тільки вбивство, але й гнів (Мт 5:21−26; у другій і третій – не тільки подружню зраду, але й похіть (вв. 27−28) та розлучення (вв. 31−32). Для того, щоб жити у чистоті та відповідальності, Господь закликає до радикальної боротьби з пристрастями, тому у вв. 29−30 Він зумисно послуговується гіперболами, щоб підкреслити серйозність наслідків у разі легковажного ставлення до Божих законів, тобто до гідності своєї та інших.

Meditatio (розважання)[1]

«Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. 32. А Я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, хіба у випадку розпусти, той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб». У Євангелії від Матея Ісус розглядає заповіді Закону не як фіксовані нормативні стандарти, але як вказівники для досконалішої праведності серця, при цьому Він піднімає планку вимог вище, ніж це робив старозавітний Закон. Там, де Закон уводить обмеження на розвід та помсту, Ісус узагалі закликає не розводитися та не мстити. Там, де Закон обмежує любов до ближнього (для одноплемінників Ісуса це були ізраїльтяни), Ісус закликає любити ворогів. У кінці проголошення шести антитез Ісус каже: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мт 5:48). Саме тому і в інших місцях Нового Завіту Ісус забороняє розвід (пор. Мк 10:1−12; Мт 19:3−12; Лк 16:8).

Дехто вважає, що Ісус таки робить виняток у Мт 5:32, коли каже: «Хіба у випадку розпусти». Проте варто зауважити, що грецький термін πορνεία / porneia / розпуста означає незаконний або протиприродний сексуальний зв’язок, тому це уточнення Ісуса вказує на шлюб між кровноспорідненими родичами, який був заборонений Законом. Перелік цих випадків є у Лев 18:6−18, там мав місце інцест. Коли багато язичників навернулося до християнства, то дехто з них уже міг перебувати у таких стосунках, і тому Перший Єрусалимський Собор, про який читаємо в Діяннях апостолів, закликає стримуватися від розпусти (Ді 15:28−29).

Чому важлива нерозривність подружжя? Бог створив людину чоловіком і жінкою − партнерами, які доповнюють одне одного (Бут 1:27; 2:18). Чоловік і жінка стають одним тілом (Бут 2:24). Пророк Осія використовує образ подружжя для окреслення стосунків Бога й Ізраїлю, в яких невірність останнього зображена як жахіття, яке розв’язується тільки Божою Любов’ю, сильнішою за невірність народу (Ос 3:1; 14:4−7). Пророк Малахія критикує розлучення й описує шлюб як Союз / Завіт (Мал 2:14−16а). У Новому Завіті в Еф 5:21−33 подружній союз стає символом стосунків між Христом і Церквою. Автор Послання до Євреїв каже: «Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців» (13:4). У книзі Одкровення Йоан, використовуючи образи з Еф 5, зображує есхатологічне завершення історії як шлюбну вечерю Агнця (Од 19:6−9). Нерозривність шлюбу між чоловіком і жінкою є втіленням Божої волі щодо творіння, а також слугує образом очікуваного поєднання – есхатологічного Союзу Христа і Церкви. Шлюб завжди засвідчує остаточний Божий задум відкуплення, саме тому першим знаком Нового Творіння було чудо Ісуса Христа на весіллі в Кані Галилейській (Йо 2:1−12)…

Oratio (молитва)

Господи, дякую Тобі за покликання до подружнього життя…

Contemplatio (споглядання)

Розлучення ніколи не є суто приватною справою – цей процес торкає та нівечить життя багатьох людей. Добре подружжя може розвиватися тільки за допомогою Божої благодаті, яку черпаємо з Божого Слова та Святих Тайн. Саме тому подружжя у християн – це Тайна, тайна любові чоловіка і жінки, яка преображується Любов’ю Бога. Образ Хреста Ісуса дозволяє нам зрозуміти дещо дуже важливе про Тайну подружжя – шлюб може бути важким і таким, що вимагає жертв, але вони завжди того варті, оскільки подружжя − це напевно найпрекрасніший Божий дар для людей після дару життя. Тому чоловіки повинні наслідувати приклад служіння, який показав Христос (Мк 10:42−45). Бути справжнім учнем Ісуса означає постійно вчитися любити. Добре подружжя – це клітина Нового Творіння посеред світу, який іде за течією пристрастей та егоїзму…


[1] Розважання та запрошення до споглядання основані на R. B. Hays. The Moral Vision of the New Testament. San Francisco 1996, P. 95−96, 347−376.

5 коментарів до “1-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Нерозривна єдність (Мт 5:27−32)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *