Lectio (читання)
«І приходять вони в Єрихон. Коли ж Він з учнями Своїми і з силою народу виходив з Єрихона, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47. Довідавшися, що то Ісус із Назарета, закричав він і промовив: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!”. 48. Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”. 49. Ісус же спинивсь і каже: “Прикличте його!”. Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: “Бадьорися! Устань лишень, кличе тебе”. 50. Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51. Ісус, до нього звернувшись, каже: “Що ти хочеш, щоб Я зробив тобі?”. А сліпий Йому: “Учителю мій, щоб я бачив!”. 52. Сказав Ісус до нього: “Іди, віра твоя спасла тебе”. І негайно прозрів той та й пішов дорогою за Ним”».
Коментар до тексту
Марко розповідає, що Ісус потрохи наближається до Єрусалима, де на Нього чекають Страсті. Релігійні провідники народу, на жаль, не виявляють розуміння суті місії Ісуса і постійно сперечаються з Ним. Апостоли у своїх мріях також не надто випереджують провідників народу. І тут, у Єрихоні, за двадцять п’ять кілометрів до Єрусалима, трапляється дуже символічна подія: сліпий жебрак, син Тимея (арамейською дослівно Вартимей), з великим довір’ям звертається до Ісуса та означує Його месіанським («Сину Давидів») і шанобливим («Учителю») титулами. Цей знедолений чоловік, який «сидів край дороги», демонструє подиву гідну наполегливість і, за словами Самого Ісуса, віру. Після негайного зцілення Вартимей іде за Ісусом, а в Євангелії від Марка цей вислів окреслює поставу учняі творить контраст із поведінкою книжників, фарисеїв та старших народу.
Читаючи цю історію, важливо зауважити, що у Мк 8:22−26 є ще одна розповідь про зцілення сліпого у Витсаїді, яке трапилося перед тим, як Петро визнав в Ісусі Месію (Мк 8:34−9:1). Отже, ці дві історії про зцілення сліпого у Витсаїді (Мк 8:22−26) та зцілення Вартимея у Єрихоні (Мк 10:46−52) обрамлюють розповідь про подорож Ісуса до Єрусалима і про те, як учні не розуміють триразового провіщення Страстей у Мк 8:34−9:1, Мк 9:29−41 та Мк 10:32−34.
Meditatio (розважання)
«Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”». Вартимей не замовк. Не перестав кричати і не прислухався до «розсудливих» заспокоєнь. Він знав, чого йому треба. Інші насправді ним не цікавилися, вони не пережили його стану і не досвідчили його страждань. Дивна Божа благодать зродила в його серці віру та впевненість, що Ісус може відкрити йому очі. І він кричав, поки не отримав зцілення. А після того, як прозрів, пішов за Ісусом, бо Він єдиний звернув на нього увагу та забрав його терпіння.
У нашому житті також трапляються схожі ситуації. Бог вкладає у наші серця неймовірні бажання і мрії. Та нам часто бракує відваги та довіри до Ісуса, щоби піти за Його голосом та зреалізувати свою мрію. Це Бог зроджує усе прекрасне в нашому серці, бо апостол Павло каже: «Бо то Бог викликає у вас і хотіння, і діяння за Своїм уподобанням» (Флп 2:13), також апостол Яків стверджує: «Усяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця Світла» (Як 1:17).
Бог діє «нестандартно». Ті, які йшли поруч з Ісусом, не розуміли Його та сперечалися з Ним, а колишній сліпий пішов за Христом. Прихід Бога у світ з людського погляду був просто парадоксальний. Ісус прожив неймовірне життя, перетерпів страждання, помер, був похований і воскрес на третій день. Історія зцілення Вартимея в Єрихоні запрошує мене і тебе вчитися слухати внутрішній Божий голос та з довірою до Ісуса братися за надзвичайні справи навіть тоді, коли «розсудливі» люди нас заспокоюють…
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені віру сліпого Вартимея, щоб я завжди був сфокусований на Тобі, а не на моїх сумнівах чи голосах інших людей…
Contemplatio (споглядання)
Тисячі людей не почали нових проєктів, не змінили свого життя або ж не відважилися на радикальні перетворення, бо не вірили у внутрішній голос (яким до нас часто промовляє та заохочує Ісус), а слухали заспокоювання інших… Розповіддю про зцілення сліпого Вартимея євангелист Марко запрошує нас до іншого стилю життя…
СІХ. Розпочинаю п’ятиденні реколекції по Ваших науках. Боже благослови цей час.
Дуже дякую
Слава Ісусу Христу!
Які влучні роздуми, якраз зараз переживаю наплив цих людських думок щодо моєї роботи. Дуже дякую! Я переконалася, що є на правильному шляху у своєму проекті!
Слава Ісусу Христу дякую за красиве Євангеліє
Яке зцілююче слово Боже! Боже дякую Тобі за цей приклад , як іти за Тобою, слухати Голос Твій у глибині мого єства і не зраджувати своїм мріям!
Амінь
Сильно
Дякую
Христос народився! Дякую щиро Вам! ?
Христос рождається! Ще раз дякую Вам! ?
Христос рождається!
Дякую дуже за Коментар і Розважання!
Дуже сподобалася думка про те, що все прекрасне, що зроджується в серці віруючої людини, є від Бога. Важливо чути цей внутрішній голос, а також розрізняти своі бажання від Божих. Вчуся цьому… Досвідчила, що коли це від Бога, то бажання є настільки сильним, що не можеш його не виконати, навіть якщо раніше хотілося і планувалося інакше… А коли послухаєш, то Бог дуже благословляє…
Гарна і динамічна ця розповідь про зцілення сліпого Вартимея, і повчальна. Вчить нас бути наполегливими і конкретними в молитві. А ще – молитися з великою вірою, що одержимо те, про що просимо. Вартимей настільки був впевнений, що Ісус відкриє йому очі, що
«скинув плаща свого, і скочив з місця,- і прибіг до Ісуса.»
Те, що сліпий скочив з місця, навіть залишивши свого плаща, який захищав його від холоду, дощу, був для нього наче житлом, а для інших – знаком, що йому владою дозволено просити милостиню, свідчить про надзвичайне довір’я до Ісуса, символізує рішуче залишення колишнього, такого важкого і безпросвітнього життя.
Першим, кого побачив Вартимей, був Ісус, Його Спаситель!
Вони зустрілися поглядами, – і Вартимей пішов за Ісусом дорогою. Він уже більше не край дороги, він слідує за Ісусом дорогою Спасіння!
Щиро дякую вам
Дякую вам отче.
Молюся молитвою:
” Ісусе, даруй мені віру сліпого Вартимея, щоб я завжди був сфокусований на Тобі, а не на моїх сумнівах чи голосах інших людей…”🙏🙏🙏