Неділя перед Різдвом Христовим. Родовід Ісуса Христа (Мт 1:1–25)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. 2. Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його. 3. Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама, 4. Арам − Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона, 5. Салмон – Вооза від Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея, 6. Єссей був батьком царя Давида, Давид – Соломона від жінки Урії. 7. Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа, 8. Асаф – Йосафата, Йосафат – Йорама, Йорам – Озії, 9. Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії, 10. Єзекія – Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії, 11. Йосія – Єхонії і братів його за вавилонського переселення. 12. А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла – Зоровавел, 13. у Зоровавела – Авіюд, в Авіюда – Еліяким, в Еліякима – Азор, 14. в Азора – Садок, у Садока – Ахим, в Ахима – Еліюд, 15. в Еліюда – Єлеазар, у Єлеазара – Маттан, у Маттана – Яків, 16. у Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. 17. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида − чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення − чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа − поколінь чотирнадцять. 18. Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його Мати, була заручена з Йосифом, але перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що Вона була вагітна від Святого Духа. 19. Йосиф, Її чоловік, бувши праведний і не бажавши Її ославити, хотів тайкома Її відпустити. 20. І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійся узяти Марію, твою жінку, бо Те, що в Ній зачалось, походить від Святого Духа. 21. Вона породить Сина, і ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ Свій від гріхів їхніх”. 22. А сталося все це, щоб здійснилося Господнє слово, сказане пророком: 23. “Ось, Діва матиме в утробі й породить Сина, і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог”. 24. Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку, 25. та не спізнав Її, аж поки породила Сина, і він дав Йому ім’я Ісус».

Коментар до тексту

Мт 1 розповідає про походження Ісуса (людське 1:1–17 та Божественне 1:18–25). Людське походження Ісуса Христа є сповненням Божих обітниць та промовистим фактом унікального способу діяння Бога в історії людства, і Матей подаєйого у формі родоводу (1:1–17).

Євангелист пише до юдейських читачів з наміром переконати їх, що Ісус – їхній царський Месія (єврейською‏מָשִׁיחַ‏‎ / Машіах; грецькоюΧριστός / Христос, яке дослівно означає «помазаник», через якого Господь подарує народові визволення від усіх ворогів). Тому на самому початку Євангелія він подає родовід, у якому представляє Ісуса як «сина Давида, сина Авраама». Так євангелист підкреслює, що Ісус як людина був наслідником обітниць Союзу, які Бог дав Авраамові (Бут 12:1–3; 17:1–8) та Давидові (2 Сам 7:12–16). Матей простежує родовід Ісуса, ведучи його від Авраама через Давида аж до Йосифа, обручника Марії, з якої народився Христос (Мт 1:16).

Групи імен, організовані по 14, вказують, що Матей не мав наміру писати точний родовід (слово «син» могло стосуватися внука чи навіть більш віддаленого предка – пор. Мт 1:1), але мав визначену богословську мету – представити Ісуса як обіцяного Царя Ізраїлю, законного спадкоємця престолу Давида: числове значення єврейських приголосних в імені Давид у сумі становило 14: D (4) + V (6) + D (4) = 14[1].

Перші 14 осіб представляють патріархів Ізраїлю, наступні 14 – царів Ізраїлю, останні 14 − переважнозвичайних та невідомих людей. Поділ родоводу на три історичні періоди чітко показує його історичну динаміку: виникнення, піднесення та занепад дому (роду) Давида, унаслідок чого обіцяний спадкоємець народжується у скромній родині теслі з Назарета.

Опис, представлений у Мт 1:18–25, спонукає нас споглядати невимовність та незбагненність таїнственної події, яка «сталася» (в оригіналі вжито т. зв. perfect– доконаний час), «щоб здійснилося Господнє слово, сказане пророком: “Ось Діва матиме в утробі й породить Сина, і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог» (Мт 1:25).

Meditatio (розважання)

«У Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився (був народжений) Ісус, що зветься Христос». У грецькому тексті слово «народжений» (εγεννηθη – egenniti) вжито в пасивному стані аориста третьої особи однини, що вказує на Бога як підмет дії (т. зв. Passivum Divinum), тобто народження Ісуса є наслідком прямого діяння Самого Бога. Так євангелист засвідчує грандіозну та незбагненну подію – Син Божий воплочується і входить у нашу складну та стражденну історію, щоби принести нам визволення та спасіння. Усе це відбувається в неможливий і незрозумілий для людського розуму спосіб та засвідчує, яку велику цінність у Божих очах має життя людини.

Бог, який став людиною, отримує ім’я, яке на івриті звучить як «Єшуа» (יֵשׁוּעַ)– дослівно означає «Ягве є спасінням», а грецькою – Ісус (Ἰησοῦς). Саме так звали людину, яка привела єврейський народ в Обіцяну Землю після смерті Мойсея. Матей вважає, що Ісус дасть людям те, на що лише натякав Закон Мойсея: Ісус врятує свій народ не від єгипетського рабства, а від рабства гріха,поверне людей не з географічного Вавилону, а з їх особистого вигнання, відлучення від власного серця і життя.

Імʼя Еммануїл (євр. עִמָּנוּאֵל; гр. Ἐμμανουήλ), згадане у пророка Ісаї у віршах 7:14 та 8:8, євреї рідко наважувалися давати своїм дітям, адже воно означає «З нами Бог». Ця тема − основна в Євангелії від Матея, у кінці якого (Мт 28:20) Ісус обіцяє бути зі Своїм народом до кінця віку. Значення двох імен – Еммануїл та Ісус – дає змогучіткіше зрозуміти суть священної історії. Бог не стоїть здалеку, а завжди перебуває з тими, хто в Нього вірить. Він постійно творить, і деякі Його дії видаються дивними та незрозумілими, та всі вони спрямовані на спасіння людей, які опинилися в безнадійних ситуаціях, які потребують Його втручання. Бог чинить те, що здається людям абсолютно неймовірним. Таким є Бог, таким є Ісус у розповіді Матея»[2].

Oratio (молитва)

Господи Ісусе, дякую Тобі за Твій прихід у моє життя, щоб я міг жити Твоїм життям…

Contemplatio (споглядання)

Наскільки близько Бог бажає бути до мене і до тебе, розповідає Біблія, особливо Євангелія, які показують, як Він солідаризується з нами через Воплочення, Життя, Смерть та Погребення, щоби вкінці ми пережили найважливіший Вихід і Пасху нашого життя, розділивши з Ним перемогу Його Воскресіння, яке досвідчимо в часі Його славного Повернення (Парусії).

Хай історія, складна і водночас незвичайна, представлена в родоводі, буде нагодою для того, щоб інакше подивитися на історію нашого власного життя й походження, Божої присутності та Його дії в ньому, а тоді кожного дня, особливо в часі величного свята Різдва Бога в убогій яскині, дякувати Богові за те, що Він є Еммануїл – Той, Хто Є і завжди буде з нами та Хто є Господом мого і твого особистого Виходу.

---

[1] Robert H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Baker Publishing Group 2010, P. 3.

[2] Там само. – С. 7.