Неділя перед Різдвом Христовим. Родовід Ісуса Христа (Мт 1:1–25)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. 2. Авраам був батьком Ісаака, Ісаак Якова, Яків Юди і братів його. 3. Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром Арама, 4. Арам – Амінадава, Амінадав Наасона, Наасон Салмона, 5. Салмон Вооза від Рахави, Вооз Йоведа від Рути, Йовед Єссея, 6. Єссей був батьком царя Давида, Давид Соломона від жінки Урії. 7. Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам Авії, Авія Асафа, 8. Асаф Йосафата, Йосафат Йорама, Йорам Озії, 9. Озія Йоатама, Йоатам Ахаза, Ахаз Єзекії, 10. Єзекія Манасії, Манасія Амоса, Амос Йосії, 11. Йосія Єхонії і братів його за вавилонського переселення. 12. А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла Зоровавел, 13. у Зоровавела Авіюд, в Авіюда Еліяким, в Еліякима Азор, 14. в Азора Садок, у Садока Ахим, в Ахима Еліюд, 15. в Еліюда Єлеазар, в Єлеазара Маттан, у Маттана Яків, 16. у Якова Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. 17. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять. 18. Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. 19. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. 20. І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. 21. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.» 22. А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: 23. «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог.» 24. Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; 25. та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім’я Ісус.

Коментар до тексту

Мт 1 – розповідає про походження Ісуса (людське походження: 1:1–17 та божественне походження: 1:18– 25). Людське походження Ісуса Христа є сповненням Божих обітниць та промовистим фактом унікального способу діяння Бога у історії людства. Розповідь  про людське походження Ісуса, Матей представляє  у формі родоводу (1:1–17).

Матей пише до юдейських читачів з наміром переконати їх, що Ісус – їх царський Месія (єврейською ‏מָשִׁיחַ‏‎/ Машіах; грецькою Χριστός/ Христос, яке дослівно озн. «помазаник», через якого Господь подарує народові визволення від усіх ворогів). Тому, на самому початку Євангелія, він подає родовід, в якому Ісус представлений як «Син Давида, Син Авраама». В цей спосіб євангелист підкреслює, що як людина Ісус був наслідником обітниць Союзу, які Бог дав  Авраамові (Бт 12:1–3; 17:1–8) та Давидові (2 Сам 7:12–16).  Матей прослідковує родовід Ісуса ведучи його від Авраама через Давида аж до Йосифа обручника Марії, з якої народився Христос (Мт 1:16).

Організовані групи імен по 14 осіб, вказують, що Матей  не мав наміру писати точний родовід (слово син могло стосуватися внука чи навіть більш віддаленого предка – пор. Мт 1:1), але мав визначену богословську  мету – представити Ісуса як обіцяного царя Ізраїлю, законного наслідника престолу Давида: числове значення єврейських приголосних в імені Давид в сумі становило 14: D (4) + V (6) + D (4) = 14.[1]

Перші 14 осіб представляють патріархів Ізраїлю, наступні 14 осіб – царів Ізраїлю, й вкінці останні 14 осіб в більшості звичайних та невідомих людей.  Поділ родоводу на три  історичні періоди чітко показує його історичну динаміку: виникнення, піднесення та занепад дому (роду) Давида, в результаті чого обіцяний наслідник народжується в скромній родині теслі з Назарету.  

Опис представлений в Мт 1:18–25 спонукає нас споглядати невимовність та незбагненність таїнственної  події, яка «сталася» (в оригіналі вжито т. зв. perfect – доконаний час) «щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог» (Мт 1:25).

Meditatio (розважання)

«У Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився (був народжений) Ісус, що зветься Христос». У грецькому тексті слово «народжений» (εγεννηθη – egenniti) вжито в пасивному стані аориста третьої особи однини, що вказує на Бога, як підмет дії (т. зв. Passivum Divinum), тобто що народження Ісуса є наслідком прямого діяння самого Бога. Таким чином євангелист засвідчує грандіозну та незбагненну подію – Син Божий воплочується й входить у нашу складну та стражденну історію, щоб принести нам визволення та спасіння. Все це відбувається в не можливий і не зрозумілий для людського розуму спосіб. Усе це вказує, яку велику цінність має життя людини у Божих очах.

Бог, який став людиною, отримує ім’я, яке на івриті звучить як  «Єшуа» (יֵשׁוּעַ) – дослівно означає «Ягве є спасінням», а грецькою – Ісус (Ἰησοῦς). Саме так звали людину, яка привела єврейський народ в Обіцяну Землю після смерті Мойсея. Матей вважає, що Ісус дасть людям саме те, на що лише натякав Закон Мойсея: Ісус врятує свій народ не від єгипетського рабства, але від рабства гріха; Він поверне людей не з географічного Вавилону, а з їх особистого вигнання, відлучення від власного серця і життя.

Ім’я Еммануїл (євр. עִמָּנוּאֵל; гр. Ἐμμανουήλ), згадане в пророка Ісаї у віршах 7:14 та 8:8, євреї рідко наважувалися давати своїм дітям, оскільки воно означає «З нами Бог». Ця тема є основною в Євангелії від Матея, у кінці якого (Мт 28:20) Ісус обіцяє бути зі своїм народом до кінця віку. Значення двох імен – Еммануїл та Ісус – дозволяє ясніше зрозуміти саму суть священної історії. Бог не з’являється здалеку, а постійно перебуває з тими, хто в Нього вірить. Він творить постійно, і деякі Його діяння виглядають дивні та  незрозумілі. Однак, вони всі спрямовані на спасіння людей, які опинилися в безнадійних ситуаціях, які вимагають Його втручання. Бог творить речі, які здаються людям абсолютно неймовірними. Таким є Бог і таким є Ісус в розповіді Матея.»[2]

Oratio (молитва)

Господи Ісусе, дякую Тобі за твій прихід у моє життя, щоб я міг жити Твоїм життям…

Contemplatio (споглядання)

Наскільки близько Бог бажає бути близько Тебе і мене – розповідає вся Біблія, а в особливий спосіб – Євангелія, які показують як Він солідаризується зі мною і Тобою через Народження, Життя, Смерть та Погребення, щоб вкінці я і Ти пережили найважливіший Вихід та Пасху нашого життя, – розділивши разом з Ним перемогу Його воскресіння, яке досвідчимо в часі Його Славного Повернення (Парусії).

Хай історія, – складна й водночас не звичайна, –  яка представлена в родоводі, буде нагодою для того, щоб інакше поглянути на історію нашого власного життя та походження, Божої присутності та Його дії у ньому, й відтак кожного дня, а особливо в часі величного свята Різдва Бога в убогій яскині, дякувати Богові за те, що Він є Еммануїл – Той Котрий Є і завжди буде з нами та Котрий є Господом мого і Твого особистого Виходу.


[1] Robert H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Baker Publishing Group 2010, P. 3

[2] там же – 7

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *