4-й тиждень після Пасхи. Середа. Відкритися на Бога в Ісусі Христі (Йо 7:14−30)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у Храм і почав навчати. 15. І дивувались юдеї, примовлявши: “Як Він знає Писання, не вчившися”. 16. А Ісус озвався і мовив до них: “Моя наука − не Моя, а Того, Хто послав Мене. 17. Якщо хтось бажає Його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи Я промовляю Сам від Себе. 18. Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому. 19. Хіба не дав вам Мойсей Закону? А ніхто з вас Закон не виконує! Чого бажаєте Мене вбити?” 20. Озвався народ: “Чи Ти навіжений? Хто Тебе вбити бажає?” 21. А Ісус їм у відповідь: “Одне зробив Я діло, і ви всі дивуєтесь. 22. Тим-то дав вам Мойсей обрізання – воно й не від Мойсея, лише від предків, і ви обрізуєте чоловіка в Суботу. 23. Чоловік приймає обрізання в Суботу, щоб не був Закон Мойсея порушений, ви ж нарікаєте на Мене, що Я в Суботу цілу людину здоровою вчинив! 24. Не судіте з вигляду зовнішнього – судіте справедливим судом! 25. Казали отож деякі з єрусалимлян: Чи не Той це, що бажають Його вбити? 26. Ось Він говорить явно, і Йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що Він Христос? 27. Та ми про Нього знаємо, звідкіля Він. А Христос, коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки Він”. 28. Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: І Мене знаєте, і знаєте, звідкіля Я. Однак прийшов Я не від Себе Самого, правдивий же Той, Хто послав Мене, а Того ви не знаєте. 29. Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав”. 30. Тим-то й хотіли вони схопити Його. Та ніхто не наклав рук на Нього, не настала-бо ще Його година».

Коментар до тексту

Подія відбувається всередині свята Кучок – семиденного святкування на згадку подорожі народу Ізраїлю пустелею з Єгипту до Обіцяної Землі. Під час цієї подорожі Бог усіляко опікувався Ізраїлем, а той у відповідь часто шемрав та нарікав на Бога, виявляючи постійний брак довіри, а інколи навіть вдавався до ідолопоклонства. Люди не могли оцінити дару свободи, а відтак не були готові до певної відповідальності за неї – вони дуже швидко забували численні Божі втручання у складних ситуаціях, а також не цінували Його повсякчасної присутності та проводу (Чис 14:14). У книзі Неємії читаємо: «Ти у великому Твоєму милосерді не покинув їх у пустині; і хмарний стовп не відступив від них удень, щоб вести їх дорогою, ані вогненний стовп уночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали вони йти» (Неєм 9:19). Ісус каже, що незважаючи на численні Божі благодіяння, як тоді, так і тепер народ не хотів чинити Божу волю, тому не був здатний розпізнати у Ньому Божу присутність. По суті, йдеться про те, що люди дивляться на все зовнішніми очима й усталеними кліше: в Ісусі вони бачать тільки особу, походження якої їм відоме. Суботу святкують тільки формально, тому коли в Йо 5 Ісус зціляє розслабленого біля Витезди, вони бачать лише порушення формального припису не носити нічого в Суботу (а зцілений носив своє ложе), але ніхто не тішиться, що людина, яка була хвора 38 років, саме у день відпочинку отримує через Ісуса довгоочікуване полегшення і справжній відпочинок. Упертість провідників народу виливається у намагання вбити Ісуса, народ також перебуває у засліпленні.

Meditatio (розважання)

«Моя наука −не Моя, а Того, Хто послав Мене. 17. Якщо хтось бажає Його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи Я промовляю Сам від Себе». Справжній досвід Бога можливий через відкритість на виконання Його волі. Такий духовний ритм, спільна духовна подорож Бога і людини дозволяє особі все глибше усвідомлювати таїнство Божої любові, Його вірність та повсякчасну опіку. Ідучи разом із Богом життєвою дорогою, ми також відкриваємо для себе Його святість – інакшість, досвідчуємо, що ми просто маленькі люди зі своїми короткозорими поглядами на життя та приземленими мріями. З часом починаємо усвідомлювати, що Бог хоче для нас набагато більшого, ніж ми бажаємо самі для себе. Саме тому апостол Павло сказав: «А Тому, Хто може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою, 21. Йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки вічні. Амінь» (Еф 3:20−21).

Звикнути до того, що Бог постійно відкриває перед нами щораз більші горизонти та запрошує перерости свої усталені стереотипи, не є легко. Ми, врешті, усе хочемо класифікувати і впорядкувати – цю здатність нам дарував Господь (Бут 1:28). Та впорядковуючи світ навколо, важливо розуміти свої обмеження: Бога каталогізувати й поставити на якусь поличку нашого життя неможливо – Він понад усім, і все існує саме в Ньому (пор. Дії 17:28). Саме Він – «Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній» (Од 22:13). Не ми, а Він держить усе і всім управляє, тобто є Вседержителем (Од 1:8; 4:8; 11:17; 15:3; 16:7; 16:14; 19:6; 19:15; 21:22).

У Старому Завіті через пророка Ісаю Господь сказав: «Шукайте Господа, покіль Його можна знайти! Взивайте до Нього, покіль Він близько! 7. Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник – свої думки! Нехай навернеться до Господа, і Він його пожалує, до Бога нашого, бо Він на прощення пребагатий. 8. Думки бо Мої – не ваші думки, і дороги ваші – не Мої дороги – Слово Господнє. 9. Бо так, як небо вище від землі, так Мої дороги вищі від доріг ваших і думки Мої вищі від думок ваших» (Іс 55:6−9). Словами сьогоднішнього Євангелія Ісус фактично каже, що небажання підкоритися волі Отця є основною причиною відкинення Його Сина.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість завжди шукати Твоєї волі…

Contemplatio (споглядання)

Дуже багато людей нібито визнає існування Бога, але коли заходить мова про Ісуса, не хоче про Нього чути. Визнавати існування Бога й дати змогу Богові бути Богом, довірити Йому своє життя – це дуже різні речі. Апостол Яків каже: «Ти віруєш, що Бог один? – Добре робиш. І біси вірують та тремтять» (Як 2:19). Проте біси не хочуть коритися Богові, і їхня віра безплідна. На Тайній Вечері у Прощальній промові Ісус сказав до Филипа: «Хто Мене бачив, той бачив Отця» (Йо 14:9). Тоді ж Він сказав і до Томи: «Я – Дорога, Правда і Життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. 7. Якщо б ви Мене пізнали, то й Отця Мого пізнали б. Відтепер знаєте Його і бачили» (Йо 14:6−7).

1 коментар до “4-й тиждень після Пасхи. Середа. Відкритися на Бога в Ісусі Христі (Йо 7:14−30)”

  1. Франческа

    Дякую Господи, за Ісуса, велика жертва заради людини, що через Нього можу прийти до Тебе. Алилуя!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *