Lectio (читання)
«Ось що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! 18. Ненавидить вас світ, то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів. 19. Були б ви від світу, то світ своє любив би. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. 20. Згадайте слово, що його був Я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували Мене – переслідуватимуть і вас. А Слово Моє зберігали – зберігатимуть і ваше. 21. Та все те робитимуть вам за Моє імʼя, не знають-бо Того, Хто послав Мене. 22. Якби Я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! 23. Хто ненавидить Мене, той і Отця Мого ненавидить. 24. Був би Я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, гріха не мали б вони. А так – ось бачили і зненавиділи і Мене, й Отця Мого. 25. Та щоб здійснилося слово, яке в Законі їхньому записано: Зненавиділи вони Мене без причини! 26. Як прийде Утішитель, Якого зішлю вам від Отця, Дух Істини, Який від Отця походить, то Він і свідчитиме за Мене. 27. Та й ви свідчитимете: ви-бо зо Мною від початку. 16:1. Повідав Я вам те, щоб ви не зневірилися. 2. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли-то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові».
Коментар до тексту
Наприкінці Тайної Вечері Ісус звернувся до Своїх учнів зі словами, відомими сьогодні як Прощальна промова (Йо 14–17). За значущістю ці декілька глав можна порівняти з Нагірною проповіддю Ісуса (Мт 5–7) чи навчанням, яке Він висловив дорогою до Єрусалима (Лк 9–19). У цій останній великій промові Господь у доволі інтимній атмосфері максимально відверто говорить з учнями про те, що очікує на них після Його відходу. Украй важливим є факт, що Ісус не заспокоює учнів і не приховує від них чогось, що потім несподівано звалиться на їхні плечі. Водночас учні Ісуса відривають для себе справжнє значення приналежности до Нього – ніщо з того, про що вони так мріяли, тут не згадано. Натомість вони дуже гостро поставлені перед фактом, що Бог продовжуватиме діяти в цьому світі через їхнє служіння, яке така само, як і служіння Ісуса, викликатиме спротив, а отже, матиме свою ціну.
Meditatio (розважання)
«Згадайте слово, що його був Я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували Мене – переслідуватимуть і вас». Ніхто з нормальних людей не шукає терпінь та випробувань. Проте якщо ми хочемо наслідувати Христа, терпіння та випробування так чи так стануть частиною нашого життя. Це закономірність, бо світ, який не знає Бога і Його справедливости, живе за своїми правилами, які не відповідають Божим. Тому й відбувається цей світоглядний та екзистенційний удар.
Для того, щоб ця гостра реакція, яка завжди походить із середовищ, які не хочуть підпорядковуватися Божому порядкові, нас не захопила зненацька, та щоб ми розуміли, що Царство Боже не є від цього світу, але є для цього світу, ми повинні бути готовими не тільки до опозиції, але й гостріших проявів несприйняття, відкинення чи навіть переслідування. Проте самим приготувати себе до твердої постави стояння у правді чи просто зберігати мир у думках і любов у серці неможливо. Не треба себе обманювати й покладатися на силу своєї волі. Труднощі й випробування можна долати тільки в Бозі та кріпитися тільки Його силою.
Для постійного зв’язку з Господом потрібно завжди перебувати у Слові Ісуса. Наша памʼять мусить бути просякнута, немов губка, Його Словом, Його навчанням, Його прикладом поведінки в тих чи тих ситуаціях. Саме тому Ісус, говорячи учням про складні ситуації, які спіткають їх у житті, каже: «Згадайте слово, що Його був Я вам вирік». Один із найвідоміших учнів Ісуса – св. Павло − часто пригадуватиме першим християнам, наскільки це важливо занурюватися у Христове Слово: «Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні»(Кол 3:16). Щоб у часи випробувань наша віра не слабла, а навпаки − зростала, потрібно роздумувати над Словом, бо «віра із слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим 10:17).
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені ласку постійно пригадувати Твоє Слово, особливо у складних обставинах життя…
Contemplatio (споглядання)
Сьогодні літургійно згадуємо приклад духовного подвигу великомученика Димитрія. Цей чоловік, перебуваючи на військовій службі, не зрадив своєї віри й не вдався до ідолопоклонства, показавши себе відважним духовним воїном – воїном Христа. Його звʼязок з Ісусом допоміг йому перемогти страх і постраждати за віру в Господа, бо він дивився на своє майбутнє не в людській перспективі, а в перспективі Христа, незрозумілій для його переслідувачів. Нехай приклад його життя й чуда, які діялися після його мученицької смерти, спонукають нас до перебування в Господі, у Його Слові, очищують нашу памʼять і свідомість від занепокоєнь і страхів та наповнюють Божим миром.
Дякую отче!