9-та неділя після П’ятдесятниці. Утихомирення бурі (Мт 14:22−34)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від Нього, тим часом як Він відпускав народ. 23. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті. Як звечоріло, Він був там сам один. 24. Човен уже був посеред моря, і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. 26. Учні, побачивши, що Він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку. 27. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь – це Я, не страхайтеся!”. 28. Аж тут Петро озвався до Нього й каже: “Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою до Тебе!”. 29. “Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса, 30. але побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”. 31. Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”. 32. І як увійшли до човна, вітер ущух. 33. А тоді ті, що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”. 34. І перепливши, прибули в землю Генезаретську».

Коментар до тексту

Ця історія має дві головні теми, які взаємно переплітаються: перша є свідченням надзвичайної діяльності Ісуса, в іншій спостерігаємо труднощі життя у вірі, притаманні Його учням. Мойсей, Ісус Навин, Ілля та Єлисей – усі чинили чудеса, пов’язані з розділенням вод моря або Йордану. Проте єдиним, про Кого Писання розповідає як про Того, Хто «ходив» по воді, був Сам Господь. Тут же по воді йде звичайна людина – Петро. Це стає можливим завдяки надзвичайній Присутності та Слову Того, Хто на сумніви й переляк учнів («учні, побачивши, що Він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку» – Мт 14:26) відповідає: «Заспокойтесь – це Я (ἐγώ εἰμι – ego eimi), не страхайтеся!» (Мт 14:27). Грецький оригінал цього вислову українською мовою дослівно перекладається «Я Є», що вказує на ті самі слова, якими Господь об’явився Мойсеєві в палаючому кущі на горі Хорив (пор. Вих 3:14; в іншому місці цю гору називають Синай – пор. Сир 48:7).

Meditatio (розважання)

«Заспокойтесь – це Я, не страхайтеся!». Словами сьогоднішнього Євангелія Матей свідчить, що Ісус – Той, Хто Є (пор. Вих 3:14). Він може утихомирити будь-який ураган у нашому житті, як і розсіяти темряву будь-якої ночі, може наповнити правдивим змістом наше життя, викинути з нього те, що насправді дуже маловартісне та минуще, а обдарувати власним Життям, що дасть змогу і нам бути причасними оцього вічного Божого «Я Є». Для цього потрібно тільки одне – визнати, що без Нього ми просто дуже слабкі, лякливі та маловірні, і так само, як потопаючий Петро, потребуємо Його допомоги, потребуємо Його сильної руки, яка би підтримувала нас у християнському свідченні серед ночі цього часто надто загрозливого світу. Зрештою, потребуємо, щоб Він завжди був у човні нашого життя та дарував нам мир, надію, радість та любов, якими зможемо ділитися з іншими.

Тлом цієї події є молитва Ісуса на самоті (Мт 14:22−24): після молитви Ісус іде по воді до учнів, які перебувають у човні, й усе навколо вщухає… Скільки часу ми присвячуємо молитві, щоб, озброївшись Божим миром, щодня виходити з дому в розбурхане море нашого сьогодення? Матей демонструє, що прихід Ісуса несе кінець страхові учнів (Мт 14:25−27). Що перешкоджає нам щоденно запрошувати Його в човен нашого життя (родини, суспільства, тощо)?[1]

Ісус дуже хоче, щоб ми наслідували Його вчинки, і терпеливо ставиться до наших спроб та невдач (Мт 14:18−21). Чи просимо в Нього сили та завзятості, щоб не опускати рук та не розчаровуватися, коли видається, ніби «все пропало»? У біблійній мові море часто уособлює богопротивні сили. Чи віримо, що Ісус має владу розв’язати будь-яку кризу (пор. Мт 8:26), якщо на це приходить час (Мт 14:32)?

Сила Ісуса привела учнів до визнання унікальної ідентичності Його Особи. Чи розповіді Євангелія та діяння Бога в житті тисяч свідків Його Любові упродовж історії вистачає для нашого особистого проголошення Ісуса Господом нашого життя?

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за те, що Ти перебуваєш у човні мого життя…

Contemplatio (споглядання)

Дуже багато наших сучасників не знають справжнього Ісуса. Для одних Він просто добрий учитель, для інших − легендарний чудотворець та пророк, ще інші через різні приватні негативні досвіди, пов’язані з т. зв. духовним середовищем, воліли б узагалі уникати розмов про Нього. Є і такі, які просто бояться забагато думати про Ісуса, бо тоді Він стає викликом для їхнього сумління, а дехто навіть уважає, що обов’язково щось втратить, як тільки впустить Його у своє життя. Тому перед нами – учнями Ісуса сьогодні – стоїть завдання допомогти іншим зустрітися зі справжнім Ісусом, щоб вони змогли звільнитися від стереотипів і хибних уявлень та віднайти у Господі справжнє Життя…

---

[1] Деякі думки у цьому абзаці і до кінця розважання основані на C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI;  Cambridge, U.K.: Wm. B. Eerdmans Publishing Co. 2009, P. 406-408