8-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Дорога учня (Мт 16:20−24)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Тоді Він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що Він – Христос. 21. З того часу Ісус почав виявляти Своїм учням, що Йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвященників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22. Тоді Петро, взявши Його набік, став Йому докоряти: “Пожалій Себе, Господи! Це хай не станеться з Тобою!”. 23. Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від Мене! Ти Мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське”. 24. Тоді Ісус сказав до Своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною”».

Коментар до тексту

Після Петрового визнання Ісуса Божим Сином та Месією (Мт 16:16), Ісус відкриває учням Божий план спасіння, який реалізується через Страсті та Воскресіння. Ледве зачувши згадку про Страсті, шокований Петро починає умовляти Його вибрати інший шлях. У відповідь Ісус пояснює, якою є Його месіанська дорога та до чого слід бути готовим тим, які хочуть бути Його учнями. Нездатність Петра осягнути ідею Страждаючого Месії (Іс 52:13−53:12) вказує на привабливішу для нього перспективу – влади та сили (Мт 16:1−19). Такий вибір постає перед Церквою від початку її заснування: щодня її члени (насамперед провідники) обирають між пафосом і тріумфалізмом та терпеливим, смиренним і жертовним служінням…

Meditatio (розважання)

«Тоді Ісус сказав до Cвоїх учнів: “Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною”». Усі три синоптичні Євангелія наводять слова Ісуса, що бути Його учнем означає зректися / відмовитися від свого «я» (зректися себе самого), у смиренні й любові прийняти усі виклики життя (узяти свій хрест) і наслідувати Ісуса в послусі, довіривши Йому все своє життя (іти за Ним) – Мт 16:24; Мк 8:34; Лк 9:23. Зректися себе також означає відмовитися від власного плану спасіння і щастя та прийняти Божий план для свого життя. Це також означає почати дивитися на життя Божими очима – бачити людську нужду, терпіння, хвороби, самотність, безнадію, зневіру, розпач і посильно намагатися солідаризуватися з усіма цими людьми, полегшувати їхні терпіння та допомагати розв’язувати їхні проблеми.

Петро любив Ісуса, але волів радше, щоб Ісус допасував Свій план до його – Петрового. Це звучало б доволі кумедно, якби не було таким поширеним і популярним сьогодні. Узявши Ісуса набік і почавши вмовляти Його, Петро думав не тільки про Ісуса, а й про себе: «Що буде з його життям після такого страшного плюндрування життя Учителя? Як здійсняться його мрії і плани?».

Важкість дороги Месії Ізраїлю вказує на Божу вірність Своєму задумові спасіння і щастя для всіх людей. Наші гріхи, а також невірність та невдячність Богові за Його численні дари не змінили Божої вірності, незбагненної щедрості та невимовної Любові. Бог залишається Богом, Господом і Вседержителем сотвореного світу. Ніхто і ніщо не може змінити Його план щастя для всіх людей, як і применшити Його Божественну Любов, мовою Петра це означає «вибрати легшу дорогу». Ми ж, які сотворені на Його образ і подобу й обдаровані свобідною волею, можемо вперто не приймати Його щедрих дарів, але Бог довготерпеливий і многомилостивий, тому допоки ми живемо, Він пропонує нам численні шанси для навернення й переосмислення сенсу життя. Тому приклад Життя Христа, зокрема Його Страсті та Воскресіння, вказують на серйозність усього, що стосується нашого майбутнього…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені благодать наслідувати Тебе у моєму житті…

Contemplatio (споглядання)

Колись Тома Кемпійський написав книжку «Наслідування Христа». Упродовж багатьох століть вона була настільною книгою християн, позаяк з неї можна було вчитися, як уподібнювати своє життя до Життя Христа. Дуже важливо, щоб через цю та подібні книги, а головно через щоденне читання Євангелія, ми щодня отримували натхнення, мудрість та силу бути людьми за Божим задумом – за прикладом Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.