6-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Притча про зерно і кукіль (Мт 13:24−30)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Ще одну притчу подав Він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. 25. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. 27. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? 28. Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо його виполемо? 29. Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом із ним пшениці. 30. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити, пшеницю ж складіть у мою клуню”».

Коментар до тексту

Ця притча, як і декілька попередніх, є частиною навчання Ісуса про Небесне Царство в Мт 13, яка після Нагірної проповіді (Мт 5−7) та настанови щодо того, як учні повинні провадити Місію Царства (Мт 10), творить третю навчальну частину в Євангелії від Матея. Дещо згодом на прохання учнів Ісус сам розтлумачить їм цю притчу (Мт 13:36−43). Пояснюючи природу Небесного Царства, Ісус послуговується прикладами, які відображають щоденний досвід життя людей, що мало б допомогти їм зрозуміти, як Царство приходить і росте (13:11, 33, 44−45, 47; 18:23; 20:1; 22:1; 25:1). Притчу про кукіль і зерно знаходимо лише в Євангелії від Матея, як і саме слово «ζιζάνιον / dzidzanion / кукіль» тільки у цій притчі та її поясненні. Це поняття позначає рослину, яка дуже нагадує пшеницю і яку можна розпізнати тільки тоді, коли і пшениця, і кукіль дозріють[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився». При уважному читанні притчі можна зауважити, що центральна тема − це не ворог, а чоловік, який сіє зерно і спостерігає за його ростом. У Старому Завіті зерно, яке добре росте, завжди означало праведну поведінку (пор. Ос 10:12; Єр 4:3−4; Іс 55:10). Збір урожаю − це стандартний образ суду. Таємну появу ворога, який сіє кукіль, та вперту відмову чоловіка виполоти кукіль можна спробувати пояснити сільськогосподарською практикою того часу, та все-таки ці деталі видаються доволі нетиповими.

Навіть якщо б Ісус трохи далі не пояснив цю притчу (вв. 36−43), суть її значення можна було б сформулювати у темах, пов’язаних із головними дійовими особами: 1) Бог допускає праведним і неправедним співіснувати у світі, інколи до Останнього Суду вони зовнішньо не відрізняються одні від одних; 2) у часі Суду злі будуть відокремлені, засуджені та знищені; 3) праведних зберуть разом, винагородять та приймуть перед Боже обличчя.

Якщо стежити за розвитком розповіді, то можна зауважити, що кожна з головних дійових осіб по черзі бере верх. На початку здається, ніби ворог і посіяний ним кукіль торжествують (вв. 24−28а). У середині історії бачимо, що пшениця вижила і росте, незважаючи на кукіль (вв. 28б−30а). У кінці землероб збирає урожай, нищить кукіль і рятує пшеницю (в. 30б).

Ісус бачив світ в оковах гріха і сатани, тому пропонував Своє служіння і проголошення Доброї Новини як перший крок до вирішення цієї проблеми й обіцяв, що в майбутньому Божий народ отримає повну перемогу над своїми ворогами. У цій притчі охоплено усе: початок, середина і кінець – перепони на шляху Божого Царства, перші ознаки Царства і його остаточне торжество.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені постійну пам’ять про Твою остаточну перемогу…

Contemplatio (споглядання)

Присутність зла у світі спричинює терпіння дітей Царства. Ця притча, як і кожна книга у Святому Письмі, навчає, що Бог і ніхто інший ставить останню крапку. Апостол Петро до переслідуваних християн пише: «Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб Він підняв вас угору своєчасно. 7. Усяку журбу вашу покладіть на Нього, бо Він піклується про вас. 8. Будьте тверезі й чувайте! Противник ваш – диявол − ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10. А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної Своєї слави у Христі, Він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. 11. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь» (1 Пт 5:6−11).

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 13:24−30.

[2] Розважання взято із C. L. Blomberg. Interpreting The Parables. Inter Varsity Press, Downer Grove, Illinois 1990, P. 197−198.