6-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Притча про зерно і кукіль (Мт 13:24−30)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Ще одну притчу подав Він їм, промовляючи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. 25. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. 27. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? 28. Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо його виполемо? 29. Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом із ним пшениці. 30. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити, пшеницю ж складіть у мою клуню”».

Коментар до тексту

Ця притча, як і декілька попередніх, є частиною навчання Ісуса про Небесне Царство в Мт 13, яка після Нагірної проповіді (Мт 5−7) та настанови щодо того, як учні повинні провадити Місію Царства (Мт 10), творить третю навчальну частину в Євангелії від Матея. Дещо згодом на прохання учнів Ісус сам розтлумачить їм цю притчу (Мт 13:36−43). Пояснюючи природу Небесного Царства, Ісус послуговується прикладами, які відображають щоденний досвід життя людей, що мало б допомогти їм зрозуміти, як Царство приходить і росте (13:11, 33, 44−45, 47; 18:23; 20:1; 22:1; 25:1). Притчу про кукіль і зерно знаходимо лише в Євангелії від Матея, як і саме слово «ζιζάνιον / dzidzanion / кукіль» тільки у цій притчі та її поясненні. Це поняття позначає рослину, яка дуже нагадує пшеницю і яку можна розпізнати тільки тоді, коли і пшениця, і кукіль дозріють[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився». При уважному читанні притчі можна зауважити, що центральна тема − це не ворог, а чоловік, який сіє зерно і спостерігає за його ростом. У Старому Завіті зерно, яке добре росте, завжди означало праведну поведінку (пор. Ос 10:12; Єр 4:3−4; Іс 55:10). Збір урожаю − це стандартний образ суду. Таємну появу ворога, який сіє кукіль, та вперту відмову чоловіка виполоти кукіль можна спробувати пояснити сільськогосподарською практикою того часу, та все-таки ці деталі видаються доволі нетиповими.

Навіть якщо б Ісус трохи далі не пояснив цю притчу (вв. 36−43), суть її значення можна було б сформулювати у темах, пов’язаних із головними дійовими особами: 1) Бог допускає праведним і неправедним співіснувати у світі, інколи до Останнього Суду вони зовнішньо не відрізняються одні від одних; 2) у часі Суду злі будуть відокремлені, засуджені та знищені; 3) праведних зберуть разом, винагородять та приймуть перед Боже обличчя.

Якщо стежити за розвитком розповіді, то можна зауважити, що кожна з головних дійових осіб по черзі бере верх. На початку здається, ніби ворог і посіяний ним кукіль торжествують (вв. 24−28а). У середині історії бачимо, що пшениця вижила і росте, незважаючи на кукіль (вв. 28б−30а). У кінці землероб збирає урожай, нищить кукіль і рятує пшеницю (в. 30б).

Ісус бачив світ в оковах гріха і сатани, тому пропонував Своє служіння і проголошення Доброї Новини як перший крок до вирішення цієї проблеми й обіцяв, що в майбутньому Божий народ отримає повну перемогу над своїми ворогами. У цій притчі охоплено усе: початок, середина і кінець – перепони на шляху Божого Царства, перші ознаки Царства і його остаточне торжество.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені постійну пам’ять про Твою остаточну перемогу…

Contemplatio (споглядання)

Присутність зла у світі спричинює терпіння дітей Царства. Ця притча, як і кожна книга у Святому Письмі, навчає, що Бог і ніхто інший ставить останню крапку. Апостол Петро до переслідуваних християн пише: «Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб Він підняв вас угору своєчасно. 7. Усяку журбу вашу покладіть на Нього, бо Він піклується про вас. 8. Будьте тверезі й чувайте! Противник ваш – диявол − ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10. А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної Своєї слави у Христі, Він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. 11. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь» (1 Пт 5:6−11).


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 13:24−30.

[2] Розважання взято із C. L. Blomberg. Interpreting The Parables. Inter Varsity Press, Downer Grove, Illinois 1990, P. 197−198.

1 коментар до “6-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Притча про зерно і кукіль (Мт 13:24−30)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    О.Юрій, дякую Вам за тлумачення Божого Слова, за Ваші розважання, які будують, надихають…
    Притчу про кукіль пояснює Сам Ісус. Алегорія Притчі стосується сьогодення, а також майбутніх подій під час Другого Пришестя Ісуса Христа; між ними ж існує тісний причинно- наслідковий зв‘язок.
    Сьогодні звернула увагу на цей вірш:
    «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.» (Мт.13:24).
    Так, Сіяч – це Бог, Ісус Христос; насіння – Боже Слово.
    Господь працює дотепер, сіючи добре зерно в людські серця, в різний спосіб, – через священиків, місіонерів, через служителів і вчителів Слова. Та й кожен християнин покликаний сіяти Боже Слово, адже Дух Святий живе у нас, щоб ми були свідками Христовими у світі.
    Подумалося, що ми сіємо також і в своє власне життя… Треба бути дуже пильними, що пропускаємо в свою душу через очі, вуха; що саме читаємо, дивимося, слухаємо через засоби масової інформації, які бесіди ведемо між собою, про що думаємо… Тобто, слід духовно чувати, не спати, – не давати можливості ворогу насівати кукіль поміж пшеницею. Бог не дозволяє Своїм Анголам виполювати кукіль, бо турбується не про нього, а про спасіння кожної людської душі. Господь не буде самовільно знищувати і наш внутрішній кукіль, будяки і терня наших гріховних пристрастей. Це справа нашої доброї волі, яку Бог дуже шанує. Ми самі повинні прикладати багато зусиль в очищенні наших сердець, співдіючи з Божою ласкою. І робити це треба не відкладаючи, тепер і постійно, щоб колись не опинитися поміж тим куколем, що призначений на спалення…

    — Господи, дякую Тобі за нові одкровення, які даруєш!
    Дякую, що Своїм Словом утверджуєш моє серце спасенним страхом Божим!
    Вчини моє серце чистим, щоб очі мої могли бачити Спасіння Твоє!
    Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *