Lectio (читання)
«Ще одну притчу подав Він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. 25. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. 27. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? 28. Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо його виполемо? 29. Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом із ним пшениці. 30. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити, пшеницю ж складіть у мою клуню”».
Коментар до тексту
Ця притча, як і декілька попередніх, є частиною навчання Ісуса про Небесне Царство в Мт 13, яка після Нагірної проповіді (Мт 5−7) та настанови щодо того, як учні повинні провадити Місію Царства (Мт 10), творить третю навчальну частину в Євангелії від Матея. Дещо згодом на прохання учнів Ісус сам розтлумачить їм цю притчу (Мт 13:36−43). Пояснюючи природу Небесного Царства, Ісус послуговується прикладами, які відображають щоденний досвід життя людей, що мало б допомогти їм зрозуміти, як Царство приходить і росте (13:11, 33, 44−45, 47; 18:23; 20:1; 22:1; 25:1). Притчу про кукіль і зерно знаходимо лише в Євангелії від Матея, як і саме слово «ζιζάνιον / dzidzanion / кукіль» тільки у цій притчі та її поясненні. Це поняття позначає рослину, яка дуже нагадує пшеницю і яку можна розпізнати тільки тоді, коли і пшениця, і кукіль дозріють[1].
Meditatio (розважання)[2]
«Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився». При уважному читанні притчі можна зауважити, що центральна тема − це не ворог, а чоловік, який сіє зерно і спостерігає за його ростом. У Старому Завіті зерно, яке добре росте, завжди означало праведну поведінку (пор. Ос 10:12; Єр 4:3−4; Іс 55:10). Збір урожаю − це стандартний образ суду. Таємну появу ворога, який сіє кукіль, та вперту відмову чоловіка виполоти кукіль можна спробувати пояснити сільськогосподарською практикою того часу, та все-таки ці деталі видаються доволі нетиповими.
Навіть якщо б Ісус трохи далі не пояснив цю притчу (вв. 36−43), суть її значення можна було б сформулювати у темах, пов’язаних із головними дійовими особами: 1) Бог допускає праведним і неправедним співіснувати у світі, інколи до Останнього Суду вони зовнішньо не відрізняються одні від одних; 2) у часі Суду злі будуть відокремлені, засуджені та знищені; 3) праведних зберуть разом, винагородять та приймуть перед Боже обличчя.
Якщо стежити за розвитком розповіді, то можна зауважити, що кожна з головних дійових осіб по черзі бере верх. На початку здається, ніби ворог і посіяний ним кукіль торжествують (вв. 24−28а). У середині історії бачимо, що пшениця вижила і росте, незважаючи на кукіль (вв. 28б−30а). У кінці землероб збирає урожай, нищить кукіль і рятує пшеницю (в. 30б).
Ісус бачив світ в оковах гріха і сатани, тому пропонував Своє служіння і проголошення Доброї Новини як перший крок до вирішення цієї проблеми й обіцяв, що в майбутньому Божий народ отримає повну перемогу над своїми ворогами. У цій притчі охоплено усе: початок, середина і кінець – перепони на шляху Божого Царства, перші ознаки Царства і його остаточне торжество.
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені постійну пам’ять про Твою остаточну перемогу…
Contemplatio (споглядання)
Присутність зла у світі спричинює терпіння дітей Царства. Ця притча, як і кожна книга у Святому Письмі, навчає, що Бог і ніхто інший ставить останню крапку. Апостол Петро до переслідуваних християн пише: «Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб Він підняв вас угору своєчасно. 7. Усяку журбу вашу покладіть на Нього, бо Він піклується про вас. 8. Будьте тверезі й чувайте! Противник ваш – диявол − ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10. А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної Своєї слави у Христі, Він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. 11. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь» (1 Пт 5:6−11).
[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 13:24−30.
[2] Розважання взято із C. L. Blomberg. Interpreting The Parables. Inter Varsity Press, Downer Grove, Illinois 1990, P. 197−198.
Слава Ісусу Христу!
О.Юрій, дякую Вам за тлумачення Божого Слова, за Ваші розважання, які будують, надихають…
Притчу про кукіль пояснює Сам Ісус. Алегорія Притчі стосується сьогодення, а також майбутніх подій під час Другого Пришестя Ісуса Христа; між ними ж існує тісний причинно- наслідковий зв‘язок.
Сьогодні звернула увагу на цей вірш:
«Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.» (Мт.13:24).
Так, Сіяч – це Бог, Ісус Христос; насіння – Боже Слово.
Господь працює дотепер, сіючи добре зерно в людські серця, в різний спосіб, – через священиків, місіонерів, через служителів і вчителів Слова. Та й кожен християнин покликаний сіяти Боже Слово, адже Дух Святий живе у нас, щоб ми були свідками Христовими у світі.
Подумалося, що ми сіємо також і в своє власне життя… Треба бути дуже пильними, що пропускаємо в свою душу через очі, вуха; що саме читаємо, дивимося, слухаємо через засоби масової інформації, які бесіди ведемо між собою, про що думаємо… Тобто, слід духовно чувати, не спати, – не давати можливості ворогу насівати кукіль поміж пшеницею. Бог не дозволяє Своїм Анголам виполювати кукіль, бо турбується не про нього, а про спасіння кожної людської душі. Господь не буде самовільно знищувати і наш внутрішній кукіль, будяки і терня наших гріховних пристрастей. Це справа нашої доброї волі, яку Бог дуже шанує. Ми самі повинні прикладати багато зусиль в очищенні наших сердець, співдіючи з Божою ласкою. І робити це треба не відкладаючи, тепер і постійно, щоб колись не опинитися поміж тим куколем, що призначений на спалення…
— Господи, дякую Тобі за нові одкровення, які даруєш!
Дякую, що Своїм Словом утверджуєш моє серце спасенним страхом Божим!
Вчини моє серце чистим, щоб очі мої могли бачити Спасіння Твоє!
Амінь.