37-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Бог зостається вірним (2 Тим 2:11–19)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Вірне слово: коли ми з Ним померли, то разом з Ним будемо й жити. 12. Коли страждаємо, то з Ним будемо й царювати. Коли Його зрікаємося, то й Він зречеться нас. 13. Коли не віруємо, Він зостається вірним, бо Сам Себе зректися не може. 14. Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, щоб не сперечалися словами, – річ ні на що не потрібна, хіба що слухачам на руїну! 15. Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти, який добре настановляє словом правди. 16. А порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять до безбожности, 17. і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. До них належить Гіменей і Філіт, 18. які відхилилися від правди, говоривши, мовляв, воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких. 19. Однак стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: “Господь знає Своїх” і “Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я визнає”».

Коментар до тексту

На початку цього уривку (вв. 11–13), який є частиною духовного заповіту св. Павла (саме так часто називають 2 Тим), апостол, перебуваючи в ув’язненні, пояснює своєму учневі Тимотеєві, який тепер сповнює служіння єпископа в Ефесі, причини, через які він переносить різні випробування. На думку апостола, будь-які терпіння задля Христа є провіщенням майбутнього благословення. Якщо віруючі єднаються з Христовими Страстями, то розділять з Ним і Його перемогу. Слова про відречення від Ісуса відлунюють до Його слів у Євангелії: «Хто ж Мене зречеться перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Моїм Небесним» (Мт 10:33). Та найважливіше те, що наша невірність не може зруйнувати вірність Бога. У другій частині цього уривку (вв. 14–19) Павло закликає Тимотея викривати неналежну поведінку й помилкове вчення лжевчителів та відокремлюватися від людей, які слідують за їхніми єретичними повчаннями[1].

Meditatio (розважання)

«Коли не віруємо, Він зостається вірним, бо Сам Себе зректися не може». Коли ми розчаровуємося, сумніваємося, виснажуємося, впадаємо у відчай, не маємо мотивації рухатися вперед, втрачаємо бажання свідчити й служити, тобто коли перестаємо бути вірними Богові й робимося нездатними Йому беззастережно довіряти, це ніяк не змінює Божого ставлення до нас. На рівні нашого сприйняття реальності інколи може видаватися доволі дивним той факт, що Боже ставлення до нас не змінюється й не залежить від нічого, але саме такою є дійсність.

Бог завжди залишається Богом. Його вірність, любов, милосердя аж ніяк не зумовлюються нашою поведінкою. Бог не хитається, не сумнівається, не розчаровується. Певні тексти у Святому Письмі, мова яких рясніє антропоморфізмами, тобто наданням Богові людських рис, адже саме так у семітській культурі можна було передати ідею особовості Бога, усе ж вказують на те, що Бог завжди відчуває нас та співпереживає з нами. Уся Історія спасіння засвідчує, що Господь не хоче погодитися з фактом, що гріх і смерть можуть назавжди перекреслити наше життя. Бог любить, тому діє з єдиною метою − ділитися з нами Своїм життям і робити нас щасливими.

Бог не може зректися Себе Самого. Його рішення продумані й незмінні – усі вони завжди спрямовані для нашого добра. Перші й останні сторінки Біблії вказують на те, що «Бог грає у довгу гру»: Він творить небо і землю, а також людей, яким поручає відповідальність за всю землю. Коли ж через нашу невірність, невдячність та гординю стаються страшні речі, Бог робить невимовні чуда – Сам стає людиною, умирає за нас на Хресті і через Воскресіння з мертвих «простелює путь усякій плоті» до нового життя, до майбутнього, у якому буде Нове Небо і Нова Земля, але не буде смутку, терпіння і смерті (пор. Од 21–22).

Oratio (молитва)

«Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами Твою вірність» (Пс 89:2).

Contemplatio (споглядання)

Божа вірність навчає нас вірити в людей, давати їм нові шанси, запрошувати рости. Божа вірність − це запорука майбутнього всього людства. Божа вірність має ім’я – Ісус, і Його навчання і діяння є запрошенням до відповіді на Божу вірність. Саме тому, якщо хочемо змін у цьому світі, нам треба навчитися ризикувати – довіряти іншим і завжди залишатися вірними…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 2 Tim 2:11–19.

4 коментарі до “37-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Бог зостається вірним (2 Тим 2:11–19)”

  1. Слава Ісусу Христу!
    З великим задоволенням прочитав ваш коментар,отче, на даний уривок з послання Павлового.
    Для мене важливим є те, що Бог-незмінний у своїй вірності до людини, хоча вона може бути й найбільшим грішником.
    Як це чудово!
    Для людини завжди є шанс!
    Безмежно вам вдячний за ваш труд!

Залишити відповідь до Павло Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *