Вівторок. Легке ярмо Євангелія (Мт 11:27-30)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Усе передане Мені Моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 28. Прийдіть до Мене, усі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо Моє любе і тягар Мій легкий».

Коментар до тексту

На цей тиждень подаємо загальні читання Євангелія на честь святих, зважаючи на ранню дату Пасхи. Текст Євангелія дня читаємо також у четвер 4-го тижня після П’ятдесятниці. Для кращого розуміння слів сьогоднішнього Євангелія потрібно взяти до уваги дещо ширший контекст читання, а передусім два попередні вірші, з якими це читання творить тематичну єдність. Отож у Мт 11:25−26 читаємо: «Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. 26. Так, Отче, бо так Тобі було до вподоби”». Мудрі та сильні цього світу не були здатні розпізнати, що Бог надає перевагу смиренним та дітям, тому Ісус закликає не мудрих і сильних піти за Ним, а слабких і знесилених під великими тягарями (Мт 11:28; пор. Мт 23:4), «стомлених», як Ізраїль у вигнанні, покладатися лише на Бога (Іс 40:29−31). Ісус виразно наголошує, що Бог надає перевагу слабким, а не зарозумілим (Мт 11:25−26). На відміну від цих «мудрих і розумних» (Мт 11:25), Ісус єдиний може розповісти, Ким саме є Бог (Мт 11:27). Він пропонує відпочинок ослабленим та ярмо значно легше, ніж навчання книжників (Мт 11:28−30), смиренно запрошує навчитися у Нього. Кожен, хто відгукнеться на Його запрошення, відкриє для себе легкість ярма Ісуса, тому що Він є Учителем, Який піклується про своїх учнів (Мт 11:29)[1].

Meditatio (розважання)

«Ярмо бо Моє любе і тягар Мій легкий». У 23-й главі Євангелія від Матея міститься гостра промова Ісуса, спрямована проти формалізму та жорстокості, якими переповнене навчання книжників і фарисеїв. Ісус каже: «В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть» (в. 4). Господь звертається до немилосердних та бездушних інтерпретаторів Божого Закону, 13 разів повторюючи дуже прикрі слова: «Горе вам!».

Навчання Ісуса насправді приносить визволення і нове життя в Дусі. Це реальність, яка окрилює, а не пригнічує. Життя повне динаміки, а не зашморг, який людина для того, щоби бути людиною, постійно бажає скинути.

Навчання Ісуса має чіткі орієнтири, але в його центрі – добро людини, дух, а не буква Закону. Жити за Євангелієм − це ходити в Дусі, а де Божий Дух, там завжди панує Божий порядок. Св. Павло каже: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23. тихість, здержливість. На тих-то нема Закону» (Гал 5:22-23). Тому якщо хтось думає, що жити за Євангелієм означає самому вирішувати, що тобі подобається, то це не так. Св. Йоан Богослов каже: «Це бо любов до Бога: берегти Його Заповіді. А Заповіді Його не тяжкі» (1 Йо 5:3).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твоє навчання, яке є великою благодаттю для мене…

Contemplatio (споглядання)

Як часто повторює Том Райт: «Євангеліє − це Добра Новина, а не добра порада». Бог уже зробив для нас усе, що ми самі бажали, але не могли зробити (пор. Рим 7). Від нас потрібно тільки одне: відкинути увесь непотріб з життя і, приймаючи з вдячністю Божу благодать, нею жити. Іноді ми так безрадісно переживаємо наше християнство, що люди зовні не мають жодного шансу повірити, що тут ідеться про життя у Христі, справжнє життя, гідне людини. Що ми свідчимо назовні? Замкнуту моралізаторську систему, яка має обмежити життя людей і вкрасти їхню свободу, чи радісне та змістовне життя, яке поволі, але впевнено веде до справжньої свободи у Бозі?

---

[1] C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI; Cambridge, U.K.: Wm. B. Eerdmans Publishing Co. 2009, P. 345−349.