28-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Внутрішня чистота (Тит 1:5–2:1)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Тому я лишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: 6. коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність. 7. Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи, 8. а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, 9. який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоби був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати. 10. Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних, 11. їм треба затулити рота, вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба. 12. Сказав один із них, власний пророк їхній: критяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі. 13. Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоби були здорові у вірі, 14. щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди. 15. Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого, у них же забруднені і розум, і сумління. 16. Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні. 2:1.Ти ж говори, що личить здоровому вченню».

Коментар до тексту

Тит не згадується в Діяннях апостолів, але його ім’я часто подибуємо в Павлових посланнях, де він фігурує як один із найдовіреніших помічників апостола. Павло залишив його на Криті стежити за організацією церков на острові (Тит 1:5). За 2 Тим 4:10, Тит згодом подався (можливо, для місій) у Далматію (сучасна Хорватія)[1]. Після короткого привітання на початку листа, у вв. 5–9 св. Павло дає вказівки щодо вибору та призначення пресвітерів, які переважно збігаються з тими, які він перелічує, коли говорить про критерії вибору єпископів у Першому посланні до Тимотея (1 Tим 3:1–7). У Tит 1:5, 7 та Ді 20:17, 28 терміни «єпископ» (гр. ἐπίσκοπος / episkopos – дослівно «наглядач») та «пресвітер» (гр. πρεσβύτερος / presbiteros – дослівно «старший») вказують на єпископське служіння та можуть взаємозамінюватися у вжитку. На відміну від послань до Тимотея, у посланні до Тита про дияконів не згадано взагалі. У вв. 10–16 апостол жорстко критикує різні недоліки у спільноті, причиною яких стали окремі навернені з юдаїзму християни (т. зв. «юдео-християни»), надто перейняті безсенсовими спекуляціями стосовно осіб, про яких ідеться у Старому Завіті; ці ж юдео-християни наполягали на дотриманні різних ритуалів та практик юдаїзму, як-от ритуальної чистоти, і таким чином приносили замішання в родини, не маючи при цьому жодних прав на таке навчання (Tит 3:9; 1 Tим 1:3–10)[2].

Meditatio (розважання)[3]

«Для чистих усе чисте». Цей принцип християнської свободи різко контрастує з лицемірним намаганням поєднувати християнську віру з невідповідною моральною поведінкою (в. 16). Сам Ісус чітко наголошував, що значення має внутрішня чистота особи, а не дотримання зовнішніх обрядів: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. 26. Сліпий фарисею! Очисть-но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. 27. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. 28. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня» (Мт 23:25–28). Отже, зовнішнє життя християн повинно випливати з віри, яку вони декларують.

«Для чистих усе чисте» − апостол вважає, усе, що походить від Бога, допустиме і чисте для тих, кого Бог прийняв. Цей вислів спирається на єврейські категорії чистого та нечистого в контексті храмового культу та законів чистоти. За цією системою людина мала дотримуватися також і певних норм щодо їжі, щоб її вважали чистою. У світлі різних текстів Старого Завіту можна зробити такий висновок: чистим було все, що поєднувало або наближувало людину до Бога, а нечистим вважалося те, що було позначене тлінням, гріхом, не відповідало загальноприйнятим нормам, а відтак провадило до смерті. Павло вважає віруючих чистими лише на підставі їхньої віри, тому для них усе є чистим і дозволеним (пор. 1 Тим 4:4–5; Рим 14:20).

Видається, що фальшиві вчителі на Криті забороняли певні продукти, вимагаючи дотримання єврейських законів про правильне харчування, ідеться про т. зв. кошерну їжу (в. 14; пор. 1 Тим 4:3). У відповідь Павло покликається на навчання Ісуса: «Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину … усе, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19. воно бо не входить у її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими … 20. … Те, що виходить з людини, те осквернює людину. 21. З нутра бо, із серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22. перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину» (Мк 7:15, 18–23; пор. Ді 10:14).

Oratio (молитва)

«Серце чисте створи в мені, о Боже, і дух стійкий (вірний, постійний, правий – נָ֜כ֗וֹן / nakon) віднови в нутрі моїм» (Пс 51:12).

Contemplatio (споглядання)

У Посланні до Галатів св. Павло каже: «Раніше ніж прийшла віра, ми були замкнені під охороною Закону, очікуючи віри, що мала відкритися, 24. так що Закон був нашим вихователем аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися. 25. А як прийшла віра, ми вже не під вихователем. 26. Бо всі ви − сини Божі через віру в Христа Ісуса. 27. Усі бо ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися. 28. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал 3:23–25). Багато старозавітних законів виконувало виховну роль на шляху людини до зустрічі з Христом. Закони про їжу мали сформувати відчуття святого, але вони були тільки прообразом та етапом, поки людина не дозріла до усвідомлення потреби внутрішньої чистоти – чистоти серця. Можна навіть сказати, що такі чи подібні закони Старого Завіту виконували роль своєрідного духівника − привівши нас до Бога і навчивши слухати Його голос, вони відходять убік…

---

[1] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 275.

[2] M. T. Getty, C. Osiek, Paul and His Writings, In The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 1697.

[3] Думки в розважанні основані на: The Navarre Bible. Saint Paul’s Letters to the Thessalonians, and Pastoral Letters. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 134; J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Titus 1:15.