28-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Внутрішня чистота (Тит 1:5–2:1)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Тому я лишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: 6. коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність. 7. Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи, 8. а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, 9. який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоби був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати. 10. Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних, 11. їм треба затулити рота, вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба. 12. Сказав один із них, власний пророк їхній: критяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі. 13. Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоби були здорові у вірі, 14. щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди. 15. Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого, у них же забруднені і розум, і сумління. 16. Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні. 2:1.Ти ж говори, що личить здоровому вченню».

Коментар до тексту

Тит не згадується в Діяннях апостолів, але його ім’я часто подибуємо в Павлових посланнях, де він фігурує як один із найдовіреніших помічників апостола. Павло залишив його на Криті стежити за організацією церков на острові (Тит 1:5). За 2 Тим 4:10, Тит згодом подався (можливо, для місій) у Далматію (сучасна Хорватія)[1]. Після короткого привітання на початку листа, у вв. 5–9 св. Павло дає вказівки щодо вибору та призначення пресвітерів, які переважно збігаються з тими, які він перелічує, коли говорить про критерії вибору єпископів у Першому посланні до Тимотея (1 Tим 3:1–7). У Tит 1:5, 7 та Ді 20:17, 28 терміни «єпископ» (гр. ἐπίσκοπος / episkopos – дослівно «наглядач») та «пресвітер» (гр. πρεσβύτερος / presbiteros – дослівно «старший») вказують на єпископське служіння та можуть взаємозамінюватися у вжитку. На відміну від послань до Тимотея, у посланні до Тита про дияконів не згадано взагалі. У вв. 10–16 апостол жорстко критикує різні недоліки у спільноті, причиною яких стали окремі навернені з юдаїзму християни (т. зв. «юдео-християни»), надто перейняті безсенсовими спекуляціями стосовно осіб, про яких ідеться у Старому Завіті; ці ж юдео-християни наполягали на дотриманні різних ритуалів та практик юдаїзму, як-от ритуальної чистоти, і таким чином приносили замішання в родини, не маючи при цьому жодних прав на таке навчання (Tит 3:9; 1 Tим 1:3–10)[2].

Meditatio (розважання)[3]

«Для чистих усе чисте». Цей принцип християнської свободи різко контрастує з лицемірним намаганням поєднувати християнську віру з невідповідною моральною поведінкою (в. 16). Сам Ісус чітко наголошував, що значення має внутрішня чистота особи, а не дотримання зовнішніх обрядів: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. 26. Сліпий фарисею! Очисть-но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. 27. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. 28. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня» (Мт 23:25–28). Отже, зовнішнє життя християн повинно випливати з віри, яку вони декларують.

«Для чистих усе чисте» − апостол вважає, усе, що походить від Бога, допустиме і чисте для тих, кого Бог прийняв. Цей вислів спирається на єврейські категорії чистого та нечистого в контексті храмового культу та законів чистоти. За цією системою людина мала дотримуватися також і певних норм щодо їжі, щоб її вважали чистою. У світлі різних текстів Старого Завіту можна зробити такий висновок: чистим було все, що поєднувало або наближувало людину до Бога, а нечистим вважалося те, що було позначене тлінням, гріхом, не відповідало загальноприйнятим нормам, а відтак провадило до смерті. Павло вважає віруючих чистими лише на підставі їхньої віри, тому для них усе є чистим і дозволеним (пор. 1 Тим 4:4–5; Рим 14:20).

Видається, що фальшиві вчителі на Криті забороняли певні продукти, вимагаючи дотримання єврейських законів про правильне харчування, ідеться про т. зв. кошерну їжу (в. 14; пор. 1 Тим 4:3). У відповідь Павло покликається на навчання Ісуса: «Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину … усе, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19. воно бо не входить у її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими … 20. … Те, що виходить з людини, те осквернює людину. 21. З нутра бо, із серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22. перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину» (Мк 7:15, 18–23; пор. Ді 10:14).

Oratio (молитва)

«Серце чисте створи в мені, о Боже, і дух стійкий (вірний, постійний, правий – נָ֜כ֗וֹן / nakon) віднови в нутрі моїм» (Пс 51:12).

Contemplatio (споглядання)

У Посланні до Галатів св. Павло каже: «Раніше ніж прийшла віра, ми були замкнені під охороною Закону, очікуючи віри, що мала відкритися, 24. так що Закон був нашим вихователем аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися. 25. А як прийшла віра, ми вже не під вихователем. 26. Бо всі ви − сини Божі через віру в Христа Ісуса. 27. Усі бо ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися. 28. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал 3:23–25). Багато старозавітних законів виконувало виховну роль на шляху людини до зустрічі з Христом. Закони про їжу мали сформувати відчуття святого, але вони були тільки прообразом та етапом, поки людина не дозріла до усвідомлення потреби внутрішньої чистоти – чистоти серця. Можна навіть сказати, що такі чи подібні закони Старого Завіту виконували роль своєрідного духівника − привівши нас до Бога і навчивши слухати Його голос, вони відходять убік…


[1] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 275.

[2] M. T. Getty, C. Osiek, Paul and His Writings, In The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 1697.

[3] Думки в розважанні основані на: The Navarre Bible. Saint Paul’s Letters to the Thessalonians, and Pastoral Letters. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 134; J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Titus 1:15.

5 коментарів до “28-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Внутрішня чистота (Тит 1:5–2:1)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Щиро дякую за науку і за натхнення до роздумів над Словом!
    «Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого, у них же забруднені і розум, і сумління»
    (Тит.1:15)
    Слова ап. Павла стосуються не тільки жителів Кріту, але вони промовлені до всіх, хто їх читає, і хто прагне чистоти серця.
    Слід кожному запитати себе, як, зустрічаючи іншу людину, до неї ставлюся, як її бачу, особливо тоді, коли вона поступає неправильно: осуджую чи намагаюся виправдати; бачу найперше у ній щось негативне, чи помічаю добре; відразу критикую чи стараюся підбадьорити, добре спрямувати…
    На мою думку, чисті серцем бачать в кожній людині насамперед позитивне, а якщо і бачать щось погане чи навіть грішне, то лише для того, щоб помолитися за таку людину, або з любов‘ю поправити. Чисті серцем бачать усіх кращими за себе. Для чистих усе чисте… Люди схильні бачити певні недоліки в інших тільки тому, що самі їх мають, і саме ними занечищені.
    Раніше мене завжди дивували слова святих про те, що вони грішні; при тому, що були прозорливі, через їхню молитву люди зцілялися, ставалися чудеса… Сам ап. Павло, маючи такі великі одкровення від Бога, видіння, дари Святого Духа, називає себе найпершим грішником…
    Тепер починаю розумію, що чим ближче людина до Бога, тим більше отримує Світла; вже не порівнює себе з іншими людьми,- у Світлі Божого лиця і Божого Слова бачить святість і велич Бога, а також свою малість і нікчемність…

    — Господи, прагну щораз більшої близькості з Тобою!
    Благаю,- просвіти темряву мого розуму і серця, вчини мене чистою і святою!
    Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.