27-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Що означає «покинути все»? (Лк 18:15–17; 26–30)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Приносили й малих дітей до Нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. 16. Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене, не бороніть їм, таких бо Царство Боже. 17. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, той не увійде до нього”.

26. А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”. 27. Він відповів: “Неможливе в людей, можливе в Бога”. 28. Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за Тобою”. 29. Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства 30. і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне”».

Коментар до тексту

Розповіддю про те, як Ісус благословить дітей, Лука пригадує нам, що тільки смиренні люди, які у своїй щирості, довірливості та чистоті подібні до малих дітей, зможуть увійти в Боже Царство…

У віршах 26–30 Ісус навчає, що людина сама спастися не може (неможливе в людей), бо спасіння є Божим даром (можливе в Бога). Цей дар передусім отримують ті, які ставлять Бога на перше місце – саме це означає залишити рідних заради Царства.

Meditatio (розважання)

«Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства 30. і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне”». Ці слова часто трактують неправильно. Інколи деякі егоїсти думають, що якщо вони, нібито спасаючи світ, занедбують свої обов’язки стосовно найближчих, то це велике геройство. Геройством насправді є таке свідчення відповідального та зрілого життя перед родиною, яке викликає повагу і спонукає наших близьких долучитися з нами до служіння заради Божого Царства. Це, власне, і робили апостоли, бо деякі з них були одруженими (пор. 1 Кор 9:5). Однак унікальність їхнього життя полягає в тому, що вони поставили Ісуса та служіння задля Божого Царства на перше місце.

Трапляється також, що Господь кличе когось до служіння в дівицтві, целібаті чи монашестві, коли людина ще неодружена, і для неї в буквальному сенсі це означає залишити все. Це унікальне покликання, яке є великим скарбом для Церкви, і ми присвятимо цій темі трохи більше часув іншому місці. Якщо ж ми одружені, то треба йти за Ісусом у цьому стані. Якщо ми неодружені, спитаймо себе, чи не кличе нас Господь до чогось іншого. Дуже важливе запитання: у якому стані нас покликано? Св. Павло, який сам був неодруженим, радить: «Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, у якому був покликаний» (1 Кор 7:24).Тому в Лк 18:29–30 йдеться про інше – наші пріоритети.

Якщо ми вже маємо дружину чи дітей, Бог не хоче, щоб ми залишали своїх рідних чи близьких напризволяще або їх зрікалися. Свого часу це дуже гарно пояснив св. Августин: «Якщо Бог стане на першому місці – все інше стане на свої місця». Це означає, якщо Бог та Його Царство у нашому житті є на першому місці, тоді ми просто живемо згідно з Божим порядком, тобто праведним життям, а праведне життя – це правильні стосунки з Богом і ближніми,аправильні стосунки з Богом ніколи не дозволять нам нехтувати ближніми, бо частослужачи їм та іншим людям, ми служимо Богові. Проте тільки правильне, здорове духовне життя дає змогу віднайти потрібний баланс та духовну рівновагу.

Щоби правильно розуміти цей та подібні євангельські тексти,треба читати їх цілісно. Стрижневим висловлюванням у цих двох віршах Луки, над якими розважаємо, є «задля Божого Царства», тобто задля Божого правління, задля Божого порядку, задля того, щоб сповнювався Божий задум щодо світу, задля того, щоби Божа воля була як на небі, так і на землі.

Інколи наші близькі можуть захотіти бути центром світу, бачити тільки свої потреби чи забаганки. Коли ми на це піддаємося, у біблійній мові це називається ідолопоклонством, адже ми починаємо служити егоїзмові та примхам людей. Та ми покликані до того, щоб кожному віддати належне й у відповідному порядку. Тому замість занедбувати своїх близьких, даймо їм приклад збалансованого духовного життя – молитви, служіння, відпочинку, спілкування, праці, і тоді вони теж прагнутимутьтак жити, і це викликатиме продовження та ланцюгову реакцію…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість відповідального та здорового духовного життя…

Contemplatio (споглядання)

Дім має фундамент, а життя людини також має свою основу. Св. Павло стверджує: «Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос» (1 Кор 3:11)…

4 коментарі до “27-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Що означає «покинути все»? (Лк 18:15–17; 26–30)”

Залишити відповідь до Михаїл Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *