27-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Що означає «кинути все»? (Лк 18:15–17; 26–30)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Приносили й малих дітей до Нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. 16. Ісус покликав їх, кажучи: «Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. 17. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»

«26. А ті, що слухали, сказали: «Хто ж тоді може спастися?» 27. Він відповів: «Неможливе в людей, можливе є в Бога.» 28. Тоді Петро промовив: «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за Тобою.» 29. Ісус сказав їм: «Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, 30. і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне

Коментар до тексту

Розповіддю про те як Ісус благословить дітей, Лука пригадує нам, що тільки смиренні люди, які в своїй щирості, довірливості та чистоті подібні до малих дітей, зможуть увійти в Боже Царство…

У віршах 26–30 Ісус навчає, що людина сама спастися не може (не можливе в людей), бо спасіння є Божим даром (можливе в Бога). Цей дар, насамперед отримують ті, які ставлять Бога на перше місце – саме це означає залишити рідних за ради Царства.

Meditatio (розважання)

«Ісус сказав їм: «Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, 30. і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне»». Ці слова часто трактують не правильно. Інколи деякі егоїсти думають, що якщо вони нібито спасаючи світ занедбують свої обов’язки стосовно найближчих то це велике геройство. Геройством ж насправді є таке свідчення відповідального та зрілого життя перед родиною, яке викликає повагу і спонукає наших близьких долучитися з нами до служіння заради Божого Царства. Це властиво і робили апостоли, деякі з яких були одруженими (пор. 1 Кор 9:5). Однак унікальність їхнього життя полягає у тому, що вони поставили Ісуса та служіння задля Божого Царства на перше місце.

Буває також, що Господь кличе когось до служіння у дівицтві, целібаті чи монашестві – коли людина ще не одружена і для неї у буквальному сенсі це означає залишити все. І це унікальне покликання, яке є великим скарбом для Церкви і ми присвятимо цій темі у іншому місці трохи більше часу. Якщо ж ми одружені – то треба іти за Ісусом у цьому стані. Якщо ми не одружені – спитаймо себе чи не кличе нас Господь до чогось іншого. Дуже важливе питання – у якому стані нас покликано? Св. Пало, який сам був не одруженим, радить: «Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний» (1 Кор 7:24). Тому у Лк 18:29–30 йдеться про інше – наші пріоритети.

Якщо ми уже маємо дружину чи дітей, Бог не хоче, щоб ми залишали своїх рідних чи близьких на призволяще, або їх відрікалися. Свого часу, це дуже гарно пояснив Св. Августин: «Якщо Бог стане на першому місці – все інше стане на свої місця». Це означає, що якщо Бог та Його Царство у нашому житті є на першому місці – тоді ми просто живемо у відповідності з Божим порядком, тобто праведним життям. А праведне життя – це правильні стосунки з Богом і ближніми. А правильні стосунки з Богом ніколи не дозволять нам нехтувати ближніми, бо ж часто саме служачи їм та іншим людям ми і служимо Богові. Проте, тільки правильне, здорове духовне життя, дозволяє нам віднайти оцей потрібний баланс та духовну рівновагу.

Щоб правильно розуміти цей та подібні євангельські тексти, потрібно читати їх цілісно. Ключовим висловлюванням у цих двох віршах Луки, над якими ми робимо розважання, є «задля Божого Царства» – тобто задля Божого правління, задля Божого порядку, задля Того, щоб сповнювався Його задум стосовно світу, задля того, щоб Його воля була як на небі так і на землі.

Інколи наші близькі можуть бажати бути центром світу, бачити тільки свої потреби чи забаганки. Коли ми на це піддаємося, у біблійній мові це називається ідолопоклонством. Ми починаємо служити егоїзмові та примхам людей. Натомість, ми покликані до того, щоб кожному віддати належне і у відповідному порядку. Тому замість занедбувати своїх близьких даймо їм приклад збалансованого духовного життя – молитви, служіння, відпочинку, спілкування, праці – і тоді вони хотітимуть жити подібним чином, а це у свою чергу викликатиме продовження та ланцюгову реакцію…

Oratio (молитва)                  

Ісусе, даруй мені мудрість відповідального та здорового духовного життя…

Contemplatio (споглядання)

Дім має фундамент, а життя людини також має свою основу. Св. Павло стверджує: «Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос» (1 Кор 3:11)…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *