26-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Поставити усе на Ісуса (Лк 14:25–35)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Як же ішла з Ним народу превелика сила, Він обернувсь і до них мовив: 26. “Коли хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути Моїм учнем. 27. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем. 28. Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити, 29. щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, 30. мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити! 31. Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? 32. Коли ж не може, то як той ще далеко, шле посольство й просить миру. 33. Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем. 34. Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити? 35. Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!».

Коментар до тексту

Продовжуючи Свою подорож до Єрусалима (Лк 9:51), Ісус говорить про ціну бути Його учнем (пор. Мт 5:13; 10:37–38; Мк 8:34; 9:49–50). Учні повинні дуже чітко усвідомлювати пріоритети свого життя. «Зненавидіти батька й матір» – семітська ідіома, яка означає «менше любити». Пріоритети потрібні для чіткої реалізації остаточної мети життя. Для справжніх учнів Ісуса саме Він є пріоритетом. Тому вірші 26–27 демонструють, що бути учнем не є легко, а вірші 28–32 містять дві ілюстрації, які вказують, що учнівство має свою ціну, яку потрібно усвідомлювати наперед.

У в. 34 Ісус говорить про сіль. Переважна більшість солі походила з Мертвого моря й містила певні сторонні домішки (була засмічена карналітом та гіпсом). Якщо таку сіль обробляли неправильно, тоді вона мала поганий смак і вважалася непридатною для додавання в їжу. Подібно й учні: якщо не виконували вимог Ісуса (в. 26–27, 33), тоді їхнє учнівство також було безплідним та непридатним[1].

Meditatio (розважання)

«Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем». До народу, який був схильний до ідолопоклонства, Господь говорив через пророків: «Я – Господь: це Моє ім’я! Я другому не поступлюся славою Моєю, ані Моєю честю – різьбленим божищам» (Іс 42:8); «Заради Себе, заради Себе Самого Я чиню це; бож як би ім’я Моє могло сквернитись? Я славою Моєю іншому не поступлюся» (Іс 48:11). Та народ був настільки деградований, що не надто цінував Боже об’явлення й постійну опіку впродовж історії: «Бо як пояс прилягає чоловікові до стану, так Я пригорнув до Себе ввесь дім Ізраїля і дім Юди, – слово Господнє, – щоб вони були Моїм народом і славою Моєю, і хвалою Моєю, і окрасою Моєю; та вони не послухалися» (Єр 13:11).

Господь запрошує поставити на Нього все. Він вартує такого вчинку. І саме це є шляхом до справжньої свободи та розвитку. Бог привів нас із небуття до буття, поділився з нами Своїм життям, коли ми відпали, зробив усе, щоб ми могли жити Його життям. Тому щоразу, коли служимо Літургію св. Йоана Золотоустого, перед освяченням дарів священник молиться: «Ти від небуття до буття нас привів, і коли ми відпали, Ти знову нас підняв, і не перестав творити все, поки нас на небо привів і будуче Царство Твоє дарував. За все це благодаримо Тебе, і Єдинородного Твого Сина, і Духа Твого Святого за всі Твої добродійства, учинені нам, які ми знаємо і яких не знаємо – явні і неявні».

Господь набирає у Свою школу тільки тих, які хочуть Йому довіритися. Усяка половинчастість та роздвоєність – це не просто перешкоди, які унеможливлюють початок нашого преобаження, вони ще й свідчать про нашу духовну короткозорість та абсолютне нерозуміння того, як влаштований світ. Поставити на Ісусе все − означає прийняти Божий задум порядку для світу, скріплюючи та відновлюючи який (а це треба робити, бо через нашу сваволю і гріх у світі відбулися страхітливі руйнівні процеси) ми починаємо реалізувати своє справжнє покликання, «як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пт 4:10).

Oratio (молитва)

Ісусе, розвій сумніви та страхи у моєму серці, щоб я міг завжди у свободі віддавати Тобі свою волю…

Contemplatio (споглядання)

Життя з Ісусом ніколи не є нудним. Це постійний рух уперед, постійна новизна, яка окрилює та наснажує. Це служіння, яке приносить зміст у життя та сповнюєйого тихої, але автентичної радості. Та щоб усе це почалося, спочатку треба довіритися, тобто поставити на Ісуса все. І тоді все навколо почне змінюватися…


[1] The ESV Study Bible. Crossway Bibles 2008. Bible Works 11 electronic edition. Lk 14:34.

3 коментарі до “26-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Поставити усе на Ісуса (Лк 14:25–35)”

  1. Франческа

    Господи, допоможи мені змінитися, стати новою людиною,йти за Тобою і прийняти Твою волю. Алилуя Господи, алилуя!

  2. Господи просвіти мій розум мудрістю Своєю, нехай Дух Святий надихай до пізнання Твого Слова. Слава Ісусу Христу!

Залишити відповідь до Михаїл Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *