26-й тиждень після П’ятидесятниці. Вівторок. Поставити усе на Ісуса (Лк 14:25–35)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Якже ішла з Ним народу превелика сила, Він обернувсь і до них мовив: 26. «Коли хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути Моїм учнем. 27. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною – не може бути Моїм учнем. 28. Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити, 29. щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, 30. мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити! 31. Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? 32. Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру. 33. Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем. 34. Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити? 35. Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»

Коментар до тексту

Продовжуючи Свою подорож до Єрусалиму (Лк 9:51), Ісус навчає про ціну «буття» Його учнем (пор. Мт 5:13; 10:37–38; Мк 8:34; 9:49–50). Учні повинні дуже чітко усвідомлювати пріоритети свого життя. «Зненавидіти батька і матір» – семітська ідіома, яка означає «менше любити». Пріоритети потрібні для чіткої реалізації остаточної мети життя. У справжніх учнів Ісуса – саме Він є пріоритетом номер один. Тому вірші 26–27 демонструють, що бути учнем не є легко, а вірші 28–32 містять дві ілюстрації, які вказують, що учнівство має свою ціну, яку слід наперед усвідомлювати.

У в.34 Ісус говорить про сіль. Більшість солі походило з Мертвого моря й така сіль містила в собі певні сторонні домішки (була засмічена карналітом та гіпсом). Якщо таку сіль обробляли неправильно, тоді вона мала поганий смак і вважалася непридатною для додавання у їжу. Подібним чином, якщо учні не виконували вимог Ісуса (в.26–27, 33), тоді їхнє учнівство також було безплідним та непридатним.[1]

Meditatio (розважання)

«Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.» До народу, який був схильний до ідолопоклонства Господь через пророків говорив: «Я – Господь: це Моє ім’я! Я другому не поступлюся славою Моєю, ані Моєю честю – різьбленим божищам.» (Іс 42:8). «Заради Себе, заради Себе самого Я чиню це; бо ж як би ім’я Моє могло сквернитись? Я славою Моєю іншому не поступлюся.» (Іс 48:11). Однак, народ був настільки деградований, що не надто цінував Боже об’явлення та постійну опіку впродовж історії: «Бо як пояс прилягає чоловікові до стану, так я пригорнув до себе ввесь дім Ізраїля і дім Юди, – слово Господнє, – щоб вони були моїм народом і славою моєю, і хвалою моєю, і окрасою моєю; та вони не послухалися.» (Єр 13:11).

Господь запрошує поставити на нього все. Він вартує такого вчинку. Властиво, саме це є шляхом до справжньої свободи та розвитку. Бог привів нас з небуття до буття. Поділився з нами Своїм життям. Коли ми відпали – зробив усе, щоб ми могли жити Його життям. Тому,  кожного разу, коли ми служимо Літургію Св. Йоана Золотоустого, перед освяченням дарів, священник молиться: «Ти від небуття до буття нас привів, і, коли ми відпали, Ти знову нас підняв, і не перестав творити все, поки нас на небо привів і будуче царство Твоє дарував. За все це благодаримо Тебе, і єдинородного твого Сина, і Духа твого Святого, за всі твої добродійства, вчинені нам, які ми знаємо і яких не знаємо – явні і неявні.»

Господь набирає у свою школу тільки тих, які хочуть Йому довіритися. Всяка половинчастість та роздвоєність – є не просто перешкодами, які унеможливлюють у нас початок нашого переобаження, – вони ще й свідчать про нашу духовну короткозорість та абсолютне не розуміння того, як влаштований світ. Поставити на Ісусе все – означає прийняти Божий задум порядку для світу, скріплюючи та відновлюючи який (а це треба робити бо через нашу сваволю і гріх у світі відбулися страхітливі руйнівні процеси) ми починаємо реалізувати своє справжнє покликання – «як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті.» (1 Пт 4:10).

Oratio (молитва)

Ісусе, розвій сумніви та страхи у моєму серці, щоб я міг завжди у свободі віддавати Тобі свою волю…

Contemplatio (споглядання)

Життя з Ісусом ніколи не є нудним. Це постійний рух у перед. Постійна новизна, яка окрилює та наснажує. Це служіння, яке приносить зміст у життя та сповнює його тихої, але автентичної радості. Однак, щоб усе це почалося – спочатку потрібно довіритися – тобто поставити на Ісуса все. І тоді все навколо почне змінюватися…


[1] The ESV Study Bible. Crossway Bibles 2008. Bible Works 11 electronic edition. Lk 14:34

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *