Lectio (читання)
«Як же ішла з Ним народу превелика сила, Він обернувсь і до них мовив: 26. “Коли хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути Моїм учнем. 27. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем. 28. Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити, 29. щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, 30. мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити! 31. Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? 32. Коли ж не може, то як той ще далеко, шле посольство й просить миру. 33. Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем. 34. Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити? 35. Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!».
Коментар до тексту
Продовжуючи Свою подорож до Єрусалима (Лк 9:51), Ісус говорить про ціну бути Його учнем (пор. Мт 5:13; 10:37–38; Мк 8:34; 9:49–50). Учні повинні дуже чітко усвідомлювати пріоритети свого життя. «Зненавидіти батька й матір» – семітська ідіома, яка означає «менше любити». Пріоритети потрібні для чіткої реалізації остаточної мети життя. Для справжніх учнів Ісуса саме Він є пріоритетом. Тому вірші 26–27 демонструють, що бути учнем не є легко, а вірші 28–32 містять дві ілюстрації, які вказують, що учнівство має свою ціну, яку потрібно усвідомлювати наперед.
У в. 34 Ісус говорить про сіль. Переважна більшість солі походила з Мертвого моря й містила певні сторонні домішки (була засмічена карналітом та гіпсом). Якщо таку сіль обробляли неправильно, тоді вона мала поганий смак і вважалася непридатною для додавання в їжу. Подібно й учні: якщо не виконували вимог Ісуса (в. 26–27, 33), тоді їхнє учнівство також було безплідним та непридатним[1].
Meditatio (розважання)
«Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем». До народу, який був схильний до ідолопоклонства, Господь говорив через пророків: «Я – Господь: це Моє ім’я! Я другому не поступлюся славою Моєю, ані Моєю честю – різьбленим божищам» (Іс 42:8); «Заради Себе, заради Себе Самого Я чиню це; бож як би ім’я Моє могло сквернитись? Я славою Моєю іншому не поступлюся» (Іс 48:11). Та народ був настільки деградований, що не надто цінував Боже об’явлення й постійну опіку впродовж історії: «Бо як пояс прилягає чоловікові до стану, так Я пригорнув до Себе ввесь дім Ізраїля і дім Юди, – слово Господнє, – щоб вони були Моїм народом і славою Моєю, і хвалою Моєю, і окрасою Моєю; та вони не послухалися» (Єр 13:11).
Господь запрошує поставити на Нього все. Він вартує такого вчинку. І саме це є шляхом до справжньої свободи та розвитку. Бог привів нас із небуття до буття, поділився з нами Своїм життям, коли ми відпали, зробив усе, щоб ми могли жити Його життям. Тому щоразу, коли служимо Літургію св. Йоана Золотоустого, перед освяченням дарів священник молиться: «Ти від небуття до буття нас привів, і коли ми відпали, Ти знову нас підняв, і не перестав творити все, поки нас на небо привів і будуче Царство Твоє дарував. За все це благодаримо Тебе, і Єдинородного Твого Сина, і Духа Твого Святого за всі Твої добродійства, учинені нам, які ми знаємо і яких не знаємо – явні і неявні».
Господь набирає у Свою школу тільки тих, які хочуть Йому довіритися. Усяка половинчастість та роздвоєність – це не просто перешкоди, які унеможливлюють початок нашого преобаження, вони ще й свідчать про нашу духовну короткозорість та абсолютне нерозуміння того, як влаштований світ. Поставити на Ісусе все − означає прийняти Божий задум порядку для світу, скріплюючи та відновлюючи який (а це треба робити, бо через нашу сваволю і гріх у світі відбулися страхітливі руйнівні процеси) ми починаємо реалізувати своє справжнє покликання, «як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пт 4:10).
Oratio (молитва)
Ісусе, розвій сумніви та страхи у моєму серці, щоб я міг завжди у свободі віддавати Тобі свою волю…
Contemplatio (споглядання)
Життя з Ісусом ніколи не є нудним. Це постійний рух уперед, постійна новизна, яка окрилює та наснажує. Це служіння, яке приносить зміст у життя та сповнюєйого тихої, але автентичної радості. Та щоб усе це почалося, спочатку треба довіритися, тобто поставити на Ісуса все. І тоді все навколо почне змінюватися…
[1] The ESV Study Bible. Crossway Bibles 2008. Bible Works 11 electronic edition. Lk 14:34.
Господи, допоможи мені змінитися, стати новою людиною,йти за Тобою і прийняти Твою волю. Алилуя Господи, алилуя!
Слава Ісусу Христу! Щиро дякую!
Господи просвіти мій розум мудрістю Своєю, нехай Дух Святий надихай до пізнання Твого Слова. Слава Ісусу Христу!