24-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Чувати, очікуючи на повернення Господа (1 Сол 5:1–8)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«А про часи та пори не маєте, брати, потреби, щоб до вас писати. 2. Самі бо знаєте, що День Господній прийде, як злодій уночі. 3. Саме як говоритимуть: Мир і безпечність, – тоді зненацька злетить на них погибель, як біль на вагітну лоном, і не уникнуть. 4. Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій: 5. бо всі ви – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. 6. Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі! 7. Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі. 8. Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння».

Коментар до тексту

Говорячи про повернення Господа, апостол Павло зупиняється на питанні часу цієї важливої події. Солунян дуже цікавило, коли саме і як швидко повернеться Господь. Павло відповідає, що єдиним знаком швидкого повернення Господа стане саме відсутність будь-якого певного знаку. Римляни, наприклад, будуть далі продовжувати свою імперську політику під гаслом «мир і безпека», не усвідомлюючи катастрофи, яка наближається. Однак саме тоді, коли всі почуватимуться найбільш безпечно, відбудеться несподіваний прихід Господа, подібний до раптових переймів вагітної жінки (в. 3). Заохочуючи солунян до чування, апостол послуговується метафорою світла і темряви, закликаючи їх до життя у світлі неминучого повернення Христа. Учні Ісуса не є дітьми темряви, які поводяться розбещено, але дітьми світла, які завжди повинні бути приготовлені, пильні та тверезі (в. 6). На практиці це означає, немов духовні воїни, вдягнути обладунки віри, любові та надії (в. 8)[1].

Meditatio (розважання)

«Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі!». Тимотей, якого Павло вислав до Солуня, щоб довідатися про стан спільноти, привіз апостолові два питання (очевидно, у письмовій формі), які вимагали термінової відповіді: перше стосувалося дати Парусії (Другого пришестя Христа), а друге – долі віруючих, які передчасно померли й не дожили до Парусії. У відповідь Павло написав солунянам, що про долю померлих не потрібно турбуватися, бо ж у День суду, який відбудеться у часі Парусії, вони воскреснуть. Сам же момент приходу Христа, який апостол описує в апокаліптичних образах (1 Сол 4:15–16), настане несподівано (в. 2). Відповідаючи на ці запитання, Павло скористався з нагоди, щоб закликати новонавернених солунян до пильності й упорядкованого життя[2]. Бути пильними, тобто чувати, поміж іншим, виявляється чистотою у сексуальній сфері (1 Сол 3:13–4:8). Також апостол закликав спільноту до плекання братньої любові (1 Сол 3:12; 4:9–12).

Коли Павло у 1 Сол 4:13 говорить про тих, які вже померли, то у грецькому оригіналі він вживає метафоричний вислів, кажучи, що вони «уснули» – саме це означає дієслово κοιμάω / koimao, яким тут послуговується апостол (в укр. перкладі о. І. Хоменка цю метафорику не збережено: «Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії»). Однак, закликаючи не спати духовно у в. 6, Павло використовує інше дієслово – καθεύδω / katevdo – дослівно «спати», але тут ідеться про осіб, які не знають Бога, Його діянь, а тому й не очікують на Його повернення[3]. Зовні такі люди можуть видаватися доволі активними й успішними у різноманітних проєктах, але духовно вони сплять, тому що не здатні чувати у християнському сенсі, тобто жити у святості, яка виявляється практичною любов’ю у ставленні до інших людей.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені силу жити у вірі, любові та надії і так очікувати на Твоє повернення…

Contemplatio (споглядання)

Щоб чувати, тобто не засинати духовно, потрібно бути тверезим – і тут ідеться як про духовну тверезість, так і фізичну, яка передбачає уникання будь-якого неконтрольованого, марнотратного, легковажного та безвідповідального способу життя. Ідеться про гармонійний самоконтроль, який повинен мати місце в житті послідовників Ісуса. Такий спосіб життя уможливлює наповнення його цілком іншим змістом – життям у вірі, любові та надії, які дадуть нам силу не тільки вистояти у своїй духовній боротьбі, але й послужити нашим ближнім…


[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 424–425.

[2] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 253.

[3] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Thess 5:6.

6 коментарів до “24-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Чувати, очікуючи на повернення Господа (1 Сол 5:1–8)”

  1. Франческа

    Дякую БОГОВІ, що присутній у моєму житті, за Його любов і милосердя. Дай сили і мудрості бути завжди готовим до приходу Христа. Алилуя Господи, алилуя!

  2. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    О. Юрій, дякую за коментар і розважання!
    Дуже будує… Сподобалася думка про те, що «єдиним знаком повернення Господа стане саме відсутність знаку.»
    Так було в час Ноя і в час Лота, так буде і в час Парусіі.
    Найбільше в сьогоднішньому Слові мене торкнула фраза:
    «… будьте тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на Спасіння»
    (1Сол.5:8)
    На мою думку, це стислий, але не менш вагомий, заклик до зодягання в повну Божу зброю для боротьби проти диявола і його слуг, піднебесних духів злоби, про що читаємо в Еф.6:11,13-17.
    Зробила для себе висновок, що кожного разу треба себе перевіряти, чи я є у вірі і любові, коли щось хочу сказати чи вчинити!

    — Господи, дай Благодать завжди чувати, бути духовно тверезою, щоб на мені завжди був Твій одяг- бронь віри та любові, а на голові – шолом надії на Спасіння. Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.