2-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Важливість справжності (Мт 7:15−21)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. 16. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків смокви? 17. Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. 18. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. 19. Усяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в огонь кидають. 20. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх. 21. Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! – увійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі».

Коментар до тексту

Тут, як і в усій Нагірній проповіді (Мт 5−7), частиною якої є цей уривок, Ісус продовжує навчати, як потрібно жити, щоби бути членами Небесного Царства. У вв. 15−20 Ісус каже, що благочестиві люди відрізняються від нечестивих плодами їхнього життя. У практичній площині це означає остерігатися учителів, чиє навчання суперечить навчанню Ісуса – при уважному спостереженні завжди можна побачити або їхнє користолюбство, або поведінку, яка відповідає їхньому фальшивому навчанню.

Meditatio (розважання)

«Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! – увійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі». Визнання Ісуса Господом без підпорядкування Йому свого життя є повним безглуздям, щоб не казати зухвальством чи грою з вогнем. Три тексти в Євангелії від Йоана вказують на небезпеку такого роздвоєного життя (духовної шизофренії): «А Ісус їм: Були б ви сліпі – не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, то і гріх ваш зостається» (Йо 9:41); «Якби Я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх!» (Йо 15:22); «Був би Я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, гріха не мали б вони. А так – ось бачили і зненавиділи і Мене, й Отця Мого» (Йо 15:24).

Читаючи Євангеліє від Матея, можна побачити, що Ісус навчає Словом, а потім діє тим самим Словом. П’ять навчальних частин Матея – Нагірна проповідь (Мт 5−7), Місія Царства (Мт 10), Притчі про Царство (Мт 13), Навчання про Церкву (Мт 18), Остання промова (Мт 23−25) змінюються розповідями про діяння Ісуса відповідно до Його навчання. Те саме у дещо менше організованій та схематичній формі можна побачити і в інших трьох Євангеліях. Якщо ми запитаємо, що було змістом усної проповіді апостолів, відповідь проста – життя / діла та навчання Ісуса. Ці ж діяння та навчання лягли в основу записаних чотирьох Євангелій, які ми знаємо сьогодні.

Страсті та Воскресіння Ісуса є найкращим підтвердженням Його навчання. У Євангелії від Йоана на Останній Вечері та у Прощальній промові (Йо 13−17) Ісус говорить і пояснює те, що відбудеться в Його Страстях та Воскресінні (Йо 18−21). Слова та дії Ісуса випливають одне з одного і неймовірно доповнюють та пояснюють одне одного, являючи нам гармонію автентичного життя.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені силу виконувати Твою волю…

Contemplatio (споглядання)

У посланнях Нового Завіту центральна частина завжди має два складники − догматичний та моральний (паренетичний), інакше кажучи, вертикальний та горизонтальний рівні: спочатку апостоли розповідають про те, що Бог зробив для нас у Христі Ісусі, а потім кажуть, як нам жити відповідно до цього знання. Наприклад, св. Павло каже: «Як, отже, ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у Ньому перебувайте; 7. вкорінені в Ньому, збудовані на Ньому і зміцнені в тій вірі, якої ви навчились, поступаючи в ній наперед з подякою» (Кол 2:6−7). В іншому місці апостол навчає: «Бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але віра, чинна любов’ю» (Гал 5:6). Так само пише й апостол Яків: «Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва» (Як 2:26). Отці Церкви у своїх творах також не коментували чи не писали чогось, що не можна було б застосувати у житті. Сьогодні ж надто часто можна побачити теоретичних богословів та інтелігентів – їх вистачає тільки на тривалі пафосні розмови, як мінімум, саме перед цим Ісус перестерігає в сьогоднішньому уривку. Теоретичне християнство нагадує безплідну смоковницю, на якій, окрім гарного листя, нічого немає. Таке християнство нікого не переконує і поступово зникає у традиційних християнських країнах. Ісус говорить просто – тільки справжні речі мають майбутнє…

4 коментарі до “2-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Важливість справжності (Мт 7:15−21)”

  1. Володимир

    “Теоретичне християнство нагадує безплідну смоковницю, на якій, окрім гарного листя, нічого немає. Таке християнство нікого не переконує і поступово зникає у традиційних християнських країнах.” – дуже слушні слова напімнення, які на превеликий жаль і України стосуються☝️‼️?

Залишити відповідь до Володимир Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *