16-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Святий Дух і наше спадкоємство (Еф 1:7–17)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«У Ньому маємо відкуплення Його Кров’ю, відпущення гріхів згідно з багатством Його благодаті, 8. що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. 9. Він дав нам пізнати тайну Своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у Ньому (Христі), 10. щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне. 11. У Ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням Того, Хто все чинить за радою Своєї волі, 12. щоб ми були на хвалу Його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. 13. У Ньому й ви, почувши слово правди, − благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, 14. що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу Його величі. 15. Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, 16. не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, 17. щоби Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Дух мудрости та об’явлення, щоб Його добре спізнати».

Коментар до тексту

Цей окружний лист до християнських громад, розташованих поблизу Ефеса (міста у гавані Егейського моря в південно-західній частині Малої Азії – сучасна Туреччина), підкреслює абсолютну суверенність Ісуса над усім творінням та закликає ці маленькі спільноти бути знаками грандіозного примирення, яке Бог осягнув через Ісуса Христа. Після короткого привітання (вв. 1–2) апостол починає лист величавим гимном прослави (вв. 3–14), переплетеного темами з книги Виходу, у якому нам відкривається все, що Бог зробив для людства через Страсті та Воскресіння Свого Сина – Господа нашого Ісуса Христа. Павло каже, що Божий задум − «щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне» (в. 10), і віруючі тепер є частиною реалізації цього вражаючого плану. Відтак Павло молиться, щоб християни, які жили в маленьких спільнотах долини ріки Лікус, якнайповніше зрозуміли, хто вони «у Христі», а також пізнали силу Святого Духа та нового життя, якими вони обдаровані[1]. Цікаво, що у грецькому оригіналі послання вв. 3–14, які становлять основу першої глави, творять одне велике речення, за допомогою якого автор хоче показати усі безцінні скарби, які ми отримуємо у Христі Ісусі.

Meditatio (розважання)[2]

«У Ньому й ви, – почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, 14. що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу Його величі». Як і в інших своїх посланнях, Павло показує, що Церква повторює досвід Ізраїлю в пустині після Виходу з Єгипту: завдяки грандіозній Божій діяльності в Ісусі Христі вона виходить з рабства гріха і йде дорогою до Обіцяної Землі − оновленого світу. У в. 10 Павло каже, що Божий задум − «об’єднати все у Христі: небесне й земне». Бог − Творець, відповідальний за Своє творіння, тому Він не хоче, аби половина Його творіння – «земне» – постійно перебувала в пошкодженому стані. Бог прагне, щоб Його воля реалізувалася на землі так само, як і на небі. Він бажає наповнювати своєю присутністю всю вселенну так, як води наповнюють море. Ще через пророка Ісаю Господь сказав: «На всій Моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море» (Іс 11:9).

Це станеться у часі Другого славного приходу Христа, і тоді з’явиться новий світ, у якому царюватиме Христос, а ми співцарюватимемо з Ним (пор. 1 Пт 1:9–10; Вих 19:5−6; Рим 3:24; Кол 1:12–13; Ді 26:18). Цей новий світ і є тим насліддям / спадкоємством, яке успадкують Божі діти. Отож ті, які пізнали Ісуса, а в Ньому і Божий задум щодо всього світу, покликані бути свідками того, що такий світ справді настане, а його перетворення вже почалося через Страсті і Воскресіння Божого Сина (які є найпромовистішим свідченням Божої відповідальності за Своє творіння, а також Божої вірності усім нам), як і нове життя і нові стосунки, якими живемо через нашу єдність із Христом.

Знаком-гарантією майбутнього для християн є Святий Дух. З одного боку, для християнина і Церкви Він відіграє таку ж роль, як вогненний та хмаровий стовпи під час подорожі ізраїльтян пустелею (Вих 13:21; Неєм 9:19), – потужна особистісна Присутність Живого Бога, Який провадить знічений серцем та схильний до бунту народ до його насліддя. З іншого боку, Святий Дух Сам є частиною обіцяного насліддя, адже Він і є Божою Присутністю, Яка у всій повноті явиться кожній людині в оновленому світі. Можна навіть сказати, що Святий Дух − це своєрідний «аванс», «передсмак» обіцяного майбутнього, Який вийшов нам назустріч уже в теперішньому віці. Святий Дух ставить на нас Божу печать, «відзначає» нас як осіб, покликаних успадкувати Божий світ – Нове Небо і Нову Землю, які об’єднані між собою і в яких перебуває Бог зі Своїми людьми (Од 21–22).

Oratio (молитва)

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій. Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній» (Пс 143:10).

Contemplatio (споглядання)

Через єдність із Христом ми стаємо запечатані Святим Духом, бо Святий Дух є Христовим Духом. Святий апостол Павло каже: «Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. 10. А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але Дух живий через праведність. 11. І коли Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас» (Рим 8:9–11). Ми єднаємося з Христом тоді, коли слухаємо і приймаємо Його Слово – слово правди і віримо йому. Павло означує це слово як Євангеліє і описує його як послання, яке містить правду[3]. Наша відкритість на це слово правди скеровує наше життя на Божі виміри та перспективи.

---

[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 469.

[2] Розважання основане на T. Wright. Paul for Everyone. The Prison Letters. Ephesians, Philippians, Colossians, and Philemon. London SPCK, Westminster John Knox Press 2004, P. 11–13.

[3] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verseby-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 759.