Lectio (читання)
«Мавши, отже, великого Архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: Він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать на своєчасну поміч. 5:1 Кожен-бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; 2. що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, 3. і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. 5. Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу стати Архиєреєм, вона бо від Того, Який до Нього мовив: “Син Мій єси, Я сьогодні породив Тебе”. 6. Як і на іншому місці каже: “Ти – Священник навіки за чином Мелхиседека”».
Коментар до тексту
Цей уривок − частина довшого дискурсу, у якому апостол Павло доводить перевагу священства Христа над священством Арона та левітів (4:14–7:28). Хоча Ісус і є предвічним Божим Сином та великим Первосвященником, Він, ставши людиною, солідаризувся зі Своїм створінням у всьому, крім гріха. Саме тому Ісус може співчувати нашим немочам і розуміти наші терпіння, бо і Його Самого спокушав сатана (Мт 4:3, 6), але Він залишився вірним Богові до самої смерті (в. 15). Ось тому віруючі мають в довірливій молитві звертатися до Ісуса, Який постійно предстоїть за них перед Отцем, щоб повсякчасно отримувати дар Божої благодаті (в. 16). У Євр 5:1–6 апостол пояснює особливу роль Ісуса як Первосвященника. Так само, як Арон і його сини, Ісус був покликаний Богом, але до священства, яке має вічну природу, – «по чину Мелхиседека», позаяк, будучи Сином Бога Отця, хоча й став людиною, цілком по-іншому предстоїть перед Ним за все людство.
Meditatio (розважання)[1]
«Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать на своєчасну поміч». У цьому посланні апостол часто вживає термін «προσέρχομαι / prosehomai» – дослівно «приходити, наближатися» − для зображення особи, яка наближається до Бога (7:25; 10:1, 22; 11:6; 12:18, 22; пор. Вих 16:9; 34:32; Лев 9:5; Втор 4:11). Наближення до Бога було можливим тільки після того, як гріхи особи були прощені завдяки жертовному й заступницькому служінню первосвященника (7:25; 10:22).
Тепер завдяки Христові – Вічному Первосвященникові − віруючі мають доступ до Отця. А наближатися до Отця можна через наполегливу та довірливу молитву до Ісуса, Який глибоко розуміє природу людини та може співчувати її слабкостям (ст. 15). Сáме співчувати, а не осуджувати. Апостол переконаний, що Ісус Христос як предвічний Син Бога Отця і справжня людина водночас постійно заступається за тих, які прагнуть наблизитися до Бога: «Цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне, 25. і тому може спасти повіки тих, які через Нього до Бога приступають, бо Він завжди живий, щоб за них заступатися» (Євр 7:24–25).
У Єрусалимському Храмі лише первосвященник міг увійти до найсвятішого місця – «Святая святих», і то лише раз на рік у День Покути (Лев 16; Євр 9:7). Принісши Себе Самого в жертву за гріхи людства раз і назавжди, Ісус уможливив для віруючих доступ до трону благодаті, тобто місця Божої присутності, з якого благодать виходить до народу.
Наближення до Бога завжди означає прийняти обильну Божу милість та благодать, а віддалення від Бога через гріх означає втратити їх. Від нашої довіри до Христа або її відсутності залежить дуже багато – ідеться про щастя або нещастя, благословення або прокляття, життя або смерть. Важливо усвідомлювати, що справжнє життя є тільки у Христі і завдяки Христові, а поза Ним − лише тінь животіння та існування.
Oratio (молитва)
«Усі народи, що створив єси їх, прийдуть, поклоняться, о Господи, перед Тобою і прославлятимуть Твоє ім’я» (Пс 86:9).
Contemplatio (споглядання)
Увесь труд нашого спасіння Христос узяв на Себе – ми зцілені Його ранами та синяками (Іс 53:5). Ми маємо можливість жити справжнім життям завдяки дарові Його життя – Його славним Страстям та Воскресінню. Від нас треба лише одного – покаятися у своїх гріхах і в такий спосіб вийти Богові назустріч, щоб із вдячністю прийняти дар спасіння, а в ньому – дар нового життя…
[1] Деякі думки в розважанні основані на: The ESV Study Bible. Crossway Bibles 2008. Bible Works 10 electronic edition. (Heb 4:16); J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Heb 4:16.
Слава Ісусу Христу! Щиро вдячний Вам! ?
Амінь
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!