Важливість молитви псалмами

Час прочитання: 4 хвилин

Слава Ісусу Христу!

Дорогі захисники України!

Дорогі сестри і брати!

Завдяки Божій опіці та нашим захисникам Україна стоїть. Та оскільки путін опанований дияволом, ми повинні тривати і в духовній обороні, провадити духовну війну. Чому саме, я писав учора, а сьогодні скажу тільки декілька слів про найефективніший духовний меч – Боже Слово, яке криється у псалмах. Читання псалмів у довірі до Господа повинно стати нашою постійною практикою, яка закриватиме небо над Україною.

Ісус зростав серед ритму псалмів, як і Його послідовники. У євреїв і християн була й залишається традиція читати псалми в найважливіші моменти життя – сам Христос читав їх завжди і навіть під час розпʼяття, адже вигук Ісуса на хресті: «Боже Мій, Боже Мій, чому ти Мене покинув?» (Мт 27:46) − це слова із Пс 22:2. Кожне наше спільне богослужіння містить псалми (Літургія, Утреня, Вечірня, Часи). Том Райт сказав, що «псалми представляють Біблійну духовну кореневу систему для великого дерева, яке ми називаємо Християнством», отже, не треба бути садівником, щоб знати, що буде з плодами, якщо корінь підрізаний або перебуває в поганих умовах.

Книга Псалмів мітить величезну гаму переживань. Сучасна людина не може дати ради з усіма своїми переживаннями й інколи потребує психолога чи психотерапевта – і це добре, але як наші предки давали собі ради в минулому? – вони читали псалми. Тому сьогодні, коли людина народжується, одружується чи помирає Церква супроводжує її молитвою, зокрема псалмами. Особливо це стосується смерті. На Галичині є особливий звичай читати псалми біля покійної особи – тоді родина не замикається в собі, але виливає перед Богом своє серце.

Бог надихнув псалми й хоче, щоб ми ними молилися. Під Божим проводом псалми розповідають єдину історію − історію надії посеред хаосу життя. Ця історія духовного досвіду людини передана у п’ятьох книгах. Усе починається картиною, яким повинно бути життя (ідеальною картиною, а не такою, яку ми досвідчуємо): праведні завжди торжествують, а нечестивці завжди є у програші (псалми 1–41). Далі йдуть теми тривоги та збентеження – хоч автор пам’ятає Бога та Його доброту, він все ж сильно переживає смуток та зневіру, тому треба надзвичайних зусиль, щоб надіятися на Бога (псалми 42–72). Потім розчарований псалмопівець навіть готовий залишити праведну дорогу й пристати до самовпевнених гнобителів, адже вони процвітають, а він переживає самі поразки. Проте одного дня, коли він уже на самому дні, він відкриває для себе Божу перспективу життя: нечестиві можуть видаватися переможцями в цьому житті, але праведні матимуть перемогу на віки віків. Гіркота переміниться в надію, і з Божою допомогою він наостанку матиме успіх (псалми 73–89). Четверта книга (псалми 90–106) поволі продовжує рух у напрямку радісної довіри до Бога. У пʼятій книзі (псалми 107–150) постійно проголошується, що Бог провадить та опікується своїми людьми, коли вони звертаються (повертаються) до Нього, хоч і не завжди усуває з життя всі випробування. Остання книга вказує на потребу надії та довіри до Бога, вона закінчуєть пʼятьма псалмами радісної прослави. Лейтмотив фінального псалма – хвала Богові за те, Ким Він є та що робить.

За бажанням можна переглянути мою давнішу лекцію про Книгу Псалмів за цим покликанням: https://youtu.be/NiIqrlA2i1E

Триваймо в молитві! З нами Бог! Слава Україні!

Слава Ісусу Христу!

Щиро Ваш

о. Юрій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.