Слава Ісусу Христу!
Дорогі друзі!
У Нагірній проповіді Ісуса містяться слова, які завжди викликали багато запитань: «Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. 39. А Я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе у праву щоку, оберни до нього й другу. 40. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. 41. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві» (Мт 5:38–41).
Закони про відплату трапляються в багатьох місцях Старого Завіту (Вих 21:22−25; Лев 24:17−22; Втор 19:15−21). Вони слугували пересторогою для злочинців і мали за мету викорінювати зло. Ісус пропонує інший спосіб боротьби зі злом і закликає протистояти йому добром, а ненависті − любов’ю. «Закон відплати», який цитує Ісус, повинен був установити справедливість через вимогу покарати кривдників (пор. Втор 19:15–21). Ісус виступав проти жорстокості, вимагаючи, щоб кара відповідала злочинам, адже у стародавніх культурах покарання часто перевершувало злочин (напр., каменування за перелюб тощо).
Заклики Ісуса можуть видаватися цілком непридатними до реалій нашого щоденного життя, однак тут важливо мати на увазі, що в цьому уривку йдеться не про позицію держави щодо злочинців, а про ставлення однієї особи до іншої. Також тут ідеться не про насильство загалом, позаяк ця тема вимагає більше уваги й текстів для об’єктивного представлення, а про особисті образи.
У міжособистісних стосунках у відповідь на образу Ісус, за словами Н. Т. Райта, замість ворожнечі пропонує нову справедливість: творчу, цілющу, відновлювальну. Справедливість, про яку йшлося у Старому Завіті, передбачала помсту: краще «око за око» і «зуб за зуб», ніж наростаюча взаємна образа. Та Ісус каже, що краще зовсім не мстити, а нести в собі дивовижну й терплячу любов Бога та світити всьому світові, і тільки тоді люди побачать, що Ізраїль поклоняється єдиному правдивому Богові, Який є Любовʼю. Згодом, наголошує Н. Т. Райт, Ісус пояснює ці правила на конкретних прикладах із життя Свого народу.
Ударити чоловіка по правій щоці (тильним боком долоні) уважалося на той час не просто жорстокістю, але й образою: так було прийнято карати раба, дитину або жінку. Якщо у відповідь завдати удар так само, то зло піде по замкненому колу. Порада Ісуса «підставити іншу щоку» означає дати зрозуміти ворогові, що якщо його злість не вщухла, він може вдарити вас знову, але тільки відкритою долонею – як рівного.
Інший приклад. Уявіть, що ви перебуваєте в суді, де багатий кредитор звинувачує вас у несплаті величезного боргу й вимагає натомість усе ваше майно. Ви не можете виграти, але можете показати йому, що він насправді робить. Ісус радить: віддайте йому весь одяг – свою «останню сорочку», щоб він був посоромлений вашою наготою.
Третій приклад відображає ситуацію, характерну для окупованої Юдеї. У римських солдатів було право змушувати городян нести їхнє спорядження цілу милю (але, згідно з правилом, не більше). Ісус радить: добровільно пройдіть із солдатом другу милю, здивувавши його і змусивши побоюватися, щоб це порушення не виявило начальство. Ідучи таким шляхом, можна одержати Божу перемогу над жорстокістю й несправедливістю.
Тому варто розуміти, що всі ці тексти говорять про особисту відповідь на образи, а не про ставлення до проблеми насильства загалом. Також тут не йдеться про військові обставини чи роль держави щодо кримінальних злочинців. Зрештою, Сам Ісус не абсолютизує «підставляння іншої щоки» – Він гостро картає Своїх супротивників у Мт 23 та інших місцях Євангелія і не повертає іншої щоки, коли його б’ють на суді в первосвященника: «На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: “Ось так відказуєш первосвященникові?” 23. Озвався ж Ісус до нього: “Якщо Я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш Мене?”» (Йо 18:22–23).
Ми можемо прощати особисті образи, але не маємо права мовчати на насильство, спрямоване супроти інших людей, – на цю тему, як і про те, що мав на увазі Ісус, коли закликав любити ворогів, скажу декілька слів у наступному дописі.
Щиро ваш
о. Юрій
