Восьмий тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Пити тільки з Чаші Господньої (1 Кор 10:12–22)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Тож коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. 14. Тому, мої улюблені, утікайте від ідолопоклонства. 15. Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової Крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового Тіла? 17. Тому що один Хліб, нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь в одному Хлібі. 18. Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? 20. Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити Чаші Господньої і чаші бісівської, не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми міцніші від Нього?»

Коментар до тексту

У Кор 10:1–13 апостол Павло навів приклади з історії Ізраїлю, щоб застерегти коринтян від небезпек ідолопоклонства. У сьогоднішньому уривку, який розвиває цю тему, апостол застосовує такі приклади до проблеми споживання м’яса, раніше принесеного в жертву ідолам. Цієї ж теми Павло торкався у 1 Кор 8. Він переконаний, що тут існує небезпека наступного кроку, який може слідувати за споживанням м’яса, принесеного в жертву в язичницьких капищах, адже дехто може дозволити собі брати участь у язичницьких жертвоприношеннях, що неприпустимо. Апостол ілюструє свою думку прикладом Вечері Господньої: беручи участь у Євхаристійній Трапезі, віруючий єднається з Господом. Так само участь у язичницьких трапезах у капищах вказує на дотичність до поганського поклоніння ідолам, що для християнина просто неприйнятно[1]. На жаль, до такого подвійного життя часто вдавався старозавітний Ізраїль, і такі практики гостро картали пророки.

Meditatio (розважання)[2]

«Не можете пити Чаші Господньої і чаші бісівської, не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського». У Другому посланні до Коринтян св. Павло знову наголошує на тому, що учні Ісуса не можуть мати нічого спільного з ідолопоклонством та всім, що противиться Богові: «Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка-бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою? 15. Яка згода між Христом і Веліялом? Яка участь вірного з невірним? 16. Які взаємини між Храмом Божим та ідолами? Ми-бо храм Бога Живого, як Сам Бог сказав був: “Я поселюся в них і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть Моїм народом”. 17. Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, – каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і Я вас прийму. 18. Я буду вам Отцем, ви ж будете Мені синами та дочками, – каже Господь Вседержитель» (2 Кор 6:14–18).

Чаша Господня означає Євхаристію, Вечерю Господню, участь у Тілі та Крові Ісуса Христа. Причащаючись цієї Чаші, ми єднаємося з Господом, черпаємо сили для вічного життя, стаємо причасниками Божої природи (пор. 2 Пт 1:4), щоб у часі Парусії Господа (Другого пришестя Христа у славі) назавжди розділити з Ним Його життя. Саме тому св. Павло каже: «Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової Крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового Тіла? 17. Тому що один Хліб, нас багато становить одне Тіло, бо всі ми беремо участь в одному Хлібі» (вв. 16–17).

Участь у Чаші Господній − це занурення у вічність, звільнення від смерті і тління, до якого веде ідолопоклонство і все, що противне Богові. Апостол Павло чітко заявляє, що рухатися у двох протилежних напрямках неможливо, бо вічність, світло і Боже життя не мають нічого спільного з темрявою, смертю і тлінням. Вислів «чаша бісівська» є вказівкою на язичницькі вівтарі, на яких приносили жертви ідолам. Цей образ Павло запозичує з книги пророка Ісаї, де йдеться про те, що Господь картає ідолопоклонників: «Вас же, що покинули Господа, що забули про Мою святу гору, що готуєте стіл для Гада, наповнюєте чашу вщерть для Мене, 12. Я вас під меч призначу; усі ви схилитесь, і вас зітнуть, бо Я кликав, та ви не обзивались, говорив, але ви не зважали, творили зло на очах у Мене, вибрали те, що Мені не до вподоби» (Іс 65:11–12).

Образ «чаші бісівської» контрастує з іншим образом «столу Господнього», наявного в писаннях пророків: «Тим, що приносите на Мій жертовник хліб нечистий. А ще й питаєте: Чим ми його осквернили? Та тим, що думаєте, мовляв, стіл Господній можна зневажати. 12. Ви ж його зневажаєте, кажучи: Господній стіл – нечистий, і страва, що кладуть на нього, зневаги варта» (Мал 1:7,12). Павло послуговується образом столу Господнього для опису Євхаристійного зібрання – Трапези Господньої, через участь у якій людина вже тут, на землі, підтримує в собі вічне життя.

Oratio (молитва)

«Боже! Свята Твоя дорога: який бог так великий, як наш Бог?» (Пс 77:14).

Contemplatio (споглядання)

У Нагірній проповіді Ісус навчає: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт 6:24). Для того, щоб жити Божим життям, потрібно перебувати з Богом, підтримувати з Ним стосунки, жити в Ньому і Ним. Ніхто й ніщо поза Богом не може дати того, що дає тільки Бог, передусім вічне життя. Насправді духовне життя не є складним чи скомплікованим, воно вимагає послідовності й певної логіки, а також зусиль, щоб їх триматися. Ідеться про те, що нам потрібно постійно прибігати до Бога через Його Слово в Писанні, молитві та Святих Тайнах. Це наша частина роботи – зробити крок до Бога, наблизитися до Нього. Решта, як завжди, Господь зробить Сам.

---

[1] K. L. Barker. Expositor’s Bible Commentary (Abridged Edition: New Testament), Grand Rapids, MI: Zondervan Publishing House 1994, P. 635.

[2] Деякі думки в розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Cor 10:21.