Lectio (читання)
«Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка, 9. і не чоловіка створено для жінки, а жінку для чоловіка. 10. Тому жінка мусить мати на голові знак влади (над нею) заради ангелів. 11. Одначе в Господі ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, 12. бо так, як жінка від чоловіка, так само й чоловік через жінку, а все від Бога. 13. Розсудіть самі: чи ж воно личить жінці непокритій молитися до Бога? 14. Хіба сама природа вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього сором. 15. А коли жінка запускає довге волосся, то це для неї слава, бо довге волосся дано їй замість покривала. 16. Коли ж хто сперечатися хоче, то ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі. 17. Робивши ж вам оці зауваження, не можу я вас похвалити за те, що ваші сходини виходять вам не на добро, а на зло. 18. Найперше-бо зачуваю, що коли сходитеся на збори, роздори постають між вами, і я цьому почасти вірю, 19. бо мусять бути у вас єресі, щоб виявилися випробувані між вами. 20. Ваші сходини не є споживанням Вечері Господньої. 21. Бо кожен поспішає їсти свою вечерю: дехто ж голоден, а дехто п’яний. 22. Хіба не маєте домів, щоб їсти-пити? Чи може хочете зневажати Божу Церкву й засоромлювати тих, які нічого не мають? Що маю вам сказати? Чи похвалю вас? За це не похвалю».
Коментар до тексту
Початок цього уривку містить продовження розмірковувань св. Павла про поведінку та одяг жінок під час християнських богослужень (вв. 8–16). Нам складно повністю зрозуміти наміри апостола, але видається, що йдеться про те, щоб чоловіки і жінки не намагалися стирати зовнішні відмінності між статями, а саме цим прославляли Господа. Апостол стверджує, що «жінка мусить мати на голові знак влади (над нею) заради ангелів» (в. 10), бо коли люди збираються для поклоніння Богові, то там присутні й ангели. На богослуженнях Церква вже переживає те, що в повноті настане у часі завершення Нового Творіння (тобто Парусії – Другого славного приходу Христа). Коли люди остаточно відновляться, воскреснувши з мертвих завдяки єднанню із Христом, тоді повернуть собі статус, який передбачає і владу над ангелами (1 Кор 6:3). Ось тому чоловіки і жінки на богослуженнях повинні виявляти свою ідентичність, яка полягає, зокрема, у їхній відмінності між статями. Жінки не повинні стирати цієї межі, наслідуючи зовнішнім виглядом чоловіків, бо їхня унікальність полягає саме в тому, щоб бути жінками, і це також підкреслює їхня зовнішність[1].
У другій половині уривку (вв. 17–22) Павло звертає увагу на зловживання в часі Євхаристійної Трапези. На самому початку християни часто поєднували святкування Євхаристії з братніми трапезами, які мали бути знаками солідарности між присутніми, тому їх називали «агапами». Такі трапези були нагодою допомогти найбільш потребуючим. Проте виявилося, що деякі особи ділилися на групи, тоді одні їли й пили те, що принесли, і навіть більше, аж до сп’яніння, а іншим бракувало. Відтак такі трапези почали творити різкий контраст із Євхаристійною Трапезою, яка мала бути джерелом любови та єдности. З цієї причини дуже швидко агапи відокремилися від Євхаристійних Трапез, і саме тоді агапи втратили своє літургійне значення[2].
Meditatio (розважання)
«Ваші сходини не є споживанням Вечері Господньої». Поведінка коринтян під час трапези, яка передувала Євхаристії, вказувала на те, що вони абсолютно не здавали собі справи, задля чого збираються і до чого цієї братньою трапезою приготовляються. Дехто з інтерпретаторів вважає, що цими словами Павло також стверджує: «Ви не можете споживати Вечері Господньої».
Євхаристія − це вершина християнською життя, підсумок нашої внутрішньої дороги до Бога, подяка Богові за дар спасіння в Його Сині Ісусі Христі, але також і джерело сили для нашого християнського життя. Євхаристія є Таїнством, Таїнством Смерти і Воскресіння Господа, Таїнством зустрічі Бога і людини, Таїнством поєднання людей між собою, Таїнством жертвування нашого безсилля й наших подяк Господеві, Таїнством прийняття нового життя, передсмаком вічности, закваскою загального воскресіння… Євхаристія завжди містить у собі більше, ніж ми можемо зглибити чи осягнути своїм розумом. Вона завжди відкриває нас до більшого − до росту, до Бога та життя в Ньому.
Євхаристійна Трапеза вимагає певного шляху до цього святкування й певного стилю життя після нього аж до наступної кульмінації, наступного піку, наступного таїнственного сопричастя Бога і людини. Оскільки Євхаристія є жертвою та сопричастям – Таїнством поєднання, усе це повинно починатися до святкування і продовжуватися після нього. Метою прийняття Євхаристії – Таїнства Тіла і Крові Господньої – є преображення нашого життя у євхаристійний ритм, Божий ритм, цілком іншу динаміку та спрямування. Справжнє євхаристійне життя дає силу долати наш егоїзм, поділи, тамувати нездорові амбіції, вчить довіряти та приймати, вчить жити, а не існувати…
Oratio (молитва)
«Благословен єси, о Господи! Навчи мене Твоїх установ» (Пс 119:12).
Contemplatio (споглядання)
Оскільки Євхаристія є центром християнського життя, Таїнством Таїнств, нам треба навчитися дивитися на все наше життя крізь призму цієї Безкровної Жертви − дарування Богом Самого Себе. Належне приготування до Євхаристії, трепетне прийняття Євхаристії, тривале благодарення, роздуми над цим Таїнством (адорація в латинській традиції) можуть принести в наше життя справжню свободу та нові сенси, можуть дарувати нам смак життя й розширити горизонти нашого розуміння духовних речей, поглибити усвідомлення нашого покликання, вирівняти життєві стежини, зцілити міжлюдські стосунки.
[1] T. Wright. Paul for Everyone. 1 Corinthians London SPCK, Westminster John Knox Press 2004, P. 142–143.
[2] The Navarre Bible. Saint Paul’s Letters to the Corinthians. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 90.
Слава Ісусу Христу!
Дякую отче за гарний та важливий коментар, особливо, щодо Євхаристії, до якої прямують всі Таїнства і яка є центром християнського життя.
Нехай Милосердний Господь буде з вами!