Lectio (читання)
«Кожна людина нехай кориться владі вищій: нема-бо влади, що не була б від Бога, і ті існуючі влади установлені Богом. 2. Тим-то, хто противиться владі, противиться Божому велінню, а ті, що противляться, самі на себе суд стягають. 3. Начальники-бо страшні не тим, що добро, а тим, що зло чинять. Хочеш не боятися влади? Чини добро, і будеш мати похвалу від неї, 4. вона-бо – слуга Божий, тобі на добро. А як ти чиниш зло, то бійся, бо недарма меч носить, вона – Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло. 5. Тому треба коритися не тільки ради кари, але й ради сумління. 6. Через це бо платите й податки, бо то службовці Божі, що лише того й пильнують. 7. Тож дайте кожному належне: кому податок – податок, кому мито – мито, кому острах – острах, кому честь – честь. 8. Не майте жодних боргів ні в кого, крім боргу взаємної любови, бо той, хто любить другого, виконав Закон. 9. Бо заповіді: “Не чини перелюбу”, “Не вбивай”, “Не кради”, “Не пожадай” і всякі інші заповіді містяться в цьому слові: “Люби твого ближнього, як себе самого”. 10. Любов ближньому зла не чинить. Любов, отже, − виконання Закону».
Коментар до тексту
Настанови апостола Павла коритися владі (вв. 1–7) випливали з того, що адресати жили у столиці імперії (подібні думки наявні також у 1 Пт 2:13–15, позаяк цей лист написаний у Римі). До того часу Клавдій, який вигнав юдеїв з Рима 49 р., уже помер, а новий імператор Нерон на той час ще не виявляв ворожости до християн, тому Павло міг говорити про правителя як про Божого слугу. Порада апостола платити податки, цінувати й поважати владу мала формувати християн як зразкових громадян. На такі думки Павла міг наштовхнути його особистий позитивний досвід спілкування з римською владою (напр., з Галіоном у Коринті – Ді 18:12–17). Можливо, його настанови були частиною оборонної стратегії проти звинувачення в тому, що його богослов’я свободи і прагнення іншого світу сприяло громадянській непокорі. А ще апостол міг керуватися пастирською турботою і не хотів, щоб із християнами трапилося так, як із юдеями, яких двічі виганяли з Рима у 19 та 49 роках. Читаючи книгу Одкровення, зауважуємо, що під впливом гонінь до кінця І-го століття у християн розвинеться інше ставлення до римського імператора, тому дуже важливо не зводити до абсолюту ці настанови Павла й робити висновки, що це навчання цілого Нового Завіту, яке можна застосовувати до влади всіх часів. У вв. 8–10 фраза «не майте жодних боргів ні в кого, крім боргу взаємної любови, бо той, хто любить другого, виконав Закон» доповнюється твердженням, що всі заповіді закладено у словах «люби твого ближнього, як себе самого» − тут Павло говорить дуже подібно до Ісуса (Мт 22:38–40)[1].
Meditatio (розважання)
«Вона-бо – слуга Божий, тобі на добро. А як ти чиниш зло, то бійся, бо недарма меч носить, вона – Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло». Поняття «влада» св. Павло передає грецьким словом «διάκονός / diakonos», яке у християнській традиції означає перший ступінь священства і вказує на особу, покликану служити Господеві (2 Кор 6:4; Еф 3:7; Кол 1:7). Тут апостол вживає це слово щодо представника влади / уряду, поставленого Богом для того, щоб виконувати Його волю та щоб через нього Бог реалізував Свої добрі задуми.
Влада не може служити сама собі, бо має дуже конкретну роль – служити Богові через служіння людям. Завдання, яке Господь доручає владі, також зрозуміле – добро людини, бо Павло висловлюється дуже чітко: «тобі на добро». Якщо влада служить Богові, то має від Нього повноваження «відомщати й карати того, хто чинить зло».
Бог, Який сотворив людину на Свій образ і подобу, послав її у світ, щоб вона реалізувала Його мудре та справедливе правління, здійснювала владу в Його імені. Коли ж представники влади не усвідомлюють, що вони не мали б над людьми влади, якби їм не було дано згори, як сказав Ісус Пилатові (Йо 19:11), тоді відбувається щось жахливе. Те, що зазвичай називають зловживанням владою, тягне за собою різні надужиття та несправедливість. Якщо люди забувають, що влада є від Бога й перед Ним треба буде здати звіт, тоді вони втрачають почуття відповідальності й можливість зробити світ кращим через своє служіння. Це завжди трагедія, і тому дві останні революції в Україні показують, як зловживання владою може кривдити людей і руйнувати їхні життя.
Oratio (молитва)
«Очі Мої на вірних краю, щоб жили зо Мною. Хто ходить шляхом досконалих, той буде Мені служити» (Пс 101:6).
Contemplatio (споглядання)
В одній зі своїх останніх книжок Том Райт (ідеться про «Broken Signposts. How Christianity Makes Sense of the World. Harper One 2020») говорить про владу як одне з тих прагнень і дарів, які визначають життя кожної людини. Через владу як можливість творити добро та служити ми робимо світ кращим, наслідуємо Самого Господа. Проте варто пам’ятати, що для того, щоб влада насправді була ефективна та приносила належний плід, вона повинна черпати свою силу і спосіб діяння в Ісусі Христі. Саме у Христі бачимо найпрекрасніший, найпіднесеніший та найшляхетніший приклад влади як жертовного служіння: «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служити, лише щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох» (Мр 10:45).
[1] R. E. Brown. An Introduction to the New Testament. New York: Doubleday 1997, P. 571–572.
Дуже дякую вам отче за докладні розважання!
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!
Дякую, отче за ваші роздуми!