Lectio (читання)
«Благаю вас, брати, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили, щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні і в одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки. 12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: “Я – Павлів, а я – Аполлосів, а я – Кифин, а я – Христів”. 13. Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви хрестилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, крім Криспа та Ґая, 15. щоб не сказав хтось, що ви були охрещені в моє ім’я. 16. Охрестив я теж дім Стефана, а більше не знаю, чи хрестив я когось іншого. 17. Христос же послав мене не хрестити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб Хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про Хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, − сила Божа».
Коментар до тексту
Цей короткий уривок містить відповідь св. Павла на повідомлення про поділи, які мали місце у християнській громаді в Коринті – дуже складному місті, де апостол провів півтора року, унаслідок чого там постала християнська громада. Місію в Коринті часто називають «місією всіх часів і народів», бо через ревність Павла Господь зробив неможливе: після наснаженого свідчення апостола в морально зіпсованому місті постала християнська громада. Проте ці люди дуже повільно ставали «новим творінням у Христі» (пор. 2 Кор 5:17). Як довідуємося з цього уривку та цілого листа загалом, коринтянам не бракувало нічого з того, чим грішать усі люди: поділи на фракції за уподобанням того чи того проповідника стали вагомою проблемою, якої Павло торкається в цьому посланні. Апостол розумів, що внутрішні розколи дуже послаблювали репутацію спільноти й унеможливлювали ефективне свідчення зовні, тому просив, щоб коринтяни мали одне розуміння Доброї Новини й не переоцінювали ролі жодного проповідника в їхній громаді, а зосередилися на особі Ісуса Христа.
Meditatio (розважання)
«Христос же послав мене не хрестити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб Хрест Христа не став безуспішним». Після зустрічі з Христом Савло з переслідувача Церкви став апостолом народів, відомим нам як св. Павло. Справою всього його життя була проповідь Євангелія: усім своїм єством й усіма своїми силами апостол намагався донести кожній людині про те, що через Страсті та Воскресіння Свого Сина Ісуса Христа Бог зробив для всього людства, а головно для тих, які ніколи навіть не уявляли, яку чудову перспективу Він має для кожної людини.
Те, що проголошував Павло, робили й інші учні, серед яких був і юдей з Олександрії на ім’я Аполлос − чудовий ритор та прекрасний знавець Писання. Те саме робив і голова апостольського збору Петро, також знаний під його єврейським прізвиськом Кифа. Ніхто з апостолів та благовісників не йшов проголошувати Євангеліє, щоб прив’язати слухачів до себе, і ніхто не мав наміру спричинити поділи у спільнотах, які тільки починали формуватися. Святий Павло навіть писав: «Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса» (2 Кор 4:5).
Павло каже, що він не переконував своїх слухачів, у цьому разі коринтян, своїми риторичними здібностями. Він не брав їх у полон Христові своїм артистизмом чи хитрощами. Ні! Він просто смиренно, з гідністю та великим бажанням проголошував найважливіше – Хрест Ісуса, тобто те, як сильно Бог любить кожну людину. Це було свідчення, на що здатний Бог, щоб подолати прірву поділу, спричинену гріхом наших прародичів, у стосунках із Богом. Це була служба примирення, як її називатиме Павло в наступному листі до коринтян: «Усе ж від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа й дав нам службу примирення. 19. Бо то Бог у Христі примирив Собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення. 20. Ми ж посли замість Христа, немовби Сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: примиріться з Богом! 21. Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в Ньому» (2 Кор 5:18–21).
Oratio (молитва)
«Близько Господь до всіх, які до Нього взивають, до всіх тих, що до Нього взивають по правді, 20. Він учинить волю тих, які Його бояться, заклик їхній почує і спасе їх» (Пс 145:19–20).
Contemplatio (споглядання)
Через Хрест Ісуса Христа Бог приходить у найвіддаленіші закутки існування людини, щоб у Воскресінні обдарувати її Своїм життям. Через Хрест Ісуса Бог робить неможливе можливим. Сьогодні учні Ісуса повинні навчитися споглядати Хрест Господній, у життєдайному світлі якого зникають тіні наших нездорових амбіцій, упертости й поділів. Бо саме через Хрест – знаряддя ганьби і смерти − Бог солідаризувався з усіма нещасними, забажавши вилити цілющий бальзам Своєї любови на рани світу. Роздуми над цим таїнством Божої любови можуть допомогти нам переступати через другорядне задля важливішого – єдности, миру та взаємної любови, які зроблять наше свідчення ще переконливішим.
Дуже дякую