Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа (Йо 1:1−18)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. 2. З Богом було Воно споконвіку. 3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього. 4. У Ньому було життя, і життя було – світло людей. 5. І світло світить у темряві, і не пойняла Його темрява. 6. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. 7. Прийшов він свідком – свідчити Світло, щоб усі з-за нього увірували. 8. Не був він Світло – був лише, щоб свідчити Світло. 9. Справжнє то було Світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. 10. Було у світі, і світ Ним виник – і світ не впізнав Його. 11. Прийшло до своїх, а свої Його не прийняли. 12. Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують; 13. які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися. 14. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу Його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. 15. Свідчить про Нього Йоан, і проголошує, промовляючи: “Ось Той, про Кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене”. 16. Від Його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать. 17. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа. 18. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив».

Коментар до тексту

У свято Воскресіння Церква починає читати Євангеліє від Йоана, над яким, за незначними винятками, розважає аж до Зіслання Святого Духа. З допомогою євангелиста Йоана ми роздумуємо над тим, що Бог зробив для нас усіх через воплочення, життя, смерть та Воскресіння Ісуса Христа. Йоан запрошує нас із вірою відкритися на силу нового життя, яке щедро дарується нам у Єдинородному Божому Сині. Перший вірш Євангелія від Йоана творить т. зв. інклюзіо – літературний прийом, за допомогою якого автор продумано укладає відповідність деталей на початку і в кінці розділу або твору: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог» (Йо 1:1). При кінці Євангелія читаємо: «І відказав Тома, мовивши до Нього: “Господь мій і Бог мій!”» (Йо 20:28). Отож, це Євангеліє розповідає нам «про Бога, який у плоті Ісуса ставить Свій намет посеред нас» – саме так дослівно можна перекласти «І Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йо 1:14).

Перших 18 віршів Євангелія від Йоана називають Прологом, який слугує своєрідним вступом до земного життя Воплоченого Слова. Пролог написаний у формі гимну, у якому сформульовано Йоанове розуміння Христа. Божественна сутність, Слово Боже (1:1, 14), яке також є Світлом (1:5, 9) та єдиним Сином Божим (1:14, 18), приходить у світ і стає плоттю. І хоча Його відкинули «свої», тим, які Його приймають, Він дає владу стати Божими дітьми, щоб вони були причасні до Божественної повноти. Цей дар відображає терпеливу Божу любов і перевершує дар тієї любові, яка виявилася в даруванні Закону через Мойсея. Поетичний опис сходження Слова у світ та повернення Сина до Отця (1:18) оснований на старозавітному образі персоніфікованої Премудрості (Сир 24 и Прем 9), яка спочатку була з Богом при сотворенні світу, а потім, коли Мойсеєві було дано Закон, поселилася серед людей. Пролог двічі переривається для того, щоб згадати про Йоана до приходу Світла у світ (1:6–8) та застановитися над свідченням Йоана Хрестителя про Ісуса після того, як Слово стало плоттю (1:15)[1]. Для легшого читання Прологу його можна поділити на 4 частини:

(i) 1–5 − Слово і творіння;

(ii) 6–8 − свідчення Йоана Хрестителя світові;

(iii) 9–13 − реакції світу на Слово;

(iv) 14–18 − визнання Слова Церквою.

Пролог упроваджує головні теми, які поступово розвиватимуться в Євангелії від Йоана. Він слугує вступом до Євангелія, як увертюра до опери, чи як фоє в театрі, в якому на плакатах представлено різні сцени з драми. Два вірші Прологу визначають динаміку та зміст розповіді цілого Євангелія: Йо 1:11 («Прийшло до своїх – а свої Його не прийняли») ілюструє першу частину Євангелія, яку називають Книгою Знаків (Йо 1:19−12:50); Йо 1:12 («Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують») ілюструє другу частину Євангелія, яку називають Книгою Слави. Про особливості цих двох частин згадаємо у наступних дописах.

Meditatio (розважання)

«У Ньому було життя, і життя було – світло людей. 5. І світло світить у темряві, і не пойняла Його темрява». Євангелиста Йоана називають богословом Нового Творіння. Від першого і до останнього вірша свого глибокого і переосмисленого свідчення про Ісуса він розповідає, як в Ісусі Боже життя приходить до людей, сплюндрованих гріхом.

Йоан запрошує нас зустрітися із Воскреслим Христом, бо у Ньому є справжнє Життя. Ця тема постійно повторюється у Євангелії від Йоана у довгих промовах Ісуса і публічно, й у вузькому колі учнів на Тайній Вечері: «Бо як Отець має життя у Собі, так і Синові дав, щоб мав життя у Собі» (5:26); «Божий бо хліб Той, що з неба сходить і життя світові дає» (6:33); «Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали» (10:10); «Я – Воскресіння і Життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! 26. Кожен, хто живе і в Мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?» (11:25–26); «Я – Дорога, Правда і Життя!»(14:6).

Зустріч з Ісусом, який помер і Воскрес, радикально змінює кожну особу, оскільки Його «життя було – світло людей» (14б, 9). Зустрівшись із Ним, ми виходимо з темряви і сутінків нашого існування, бо тільки в Ісусі та Його Слові є Світло, яке дарує справжнє життя та пояснення найважливіших питань, які постають перед нами. Від нас потрібно небагато: через покаяння відмовитися від старого способу нашого існування і просто відкрити двері свого серця для Ісуса – тоді усе зміниться до невпізнання. З усього багатства навчання Христа після Його Воскресіння євангелист Йоан залишив у своєму свідченні про Ісуса тільки найважливіші Його слова, зокрема такі: «Я – Світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме в темряві, а матиме Світло життя» (8:12); «Я – Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в Мене вірує, не перебував у темряві» (12:46).

Oratio (молитва)

«Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував».

Contemplatio (споглядання)

Ісус не дозволив темряві заполонити Його життя – темряву смерті та наших гріхів, яка оповила Його через несправедливий засуд, розп’яття, смерть та погребення, на третій день подолало Світло Його славного Воскресіння. Конфлікт між світлом і темрявою продовжується у моєму і твоєму серці. Темрява (наші гріхи) часто немовби паралізує нас і не хоче, щоб ми впускали туди Світло Христа. Ісус про це знає, бо сказав: «Світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж Світло, – лихі бо були їхні діла» (Йо 3:19). Тому Він кожного дня запрошує нас робити вибір, який дасть нам змогу жити справжнім, тобто вічним життям. Дуже важливо цей вибір не відкладати, бо Ісус так сказав до Своїх сучасників: «Ще трохи часу Світло з вами. Ходіте, поки Світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде» (Йо 12:35, 46).

---

[1] R. E. Brown. An Introduction to the New Testament. New York: Doubleday 1997, P. 337−338.