Четвер після неділі митаря і фарисея. Чувати – це проголошувати Добру Новину (Мк 13:31-14:2)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«“Небо й земля пройдуть, слова ж Мої не пройдуть. 32. Про день же той чи годину – ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, – тільки Отець. 33. Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане. 34. Як чоловік, що, від’їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати, 35. – пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, – ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці, 36. – щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні. 37. А що вам кажу, – кажу всім: Чувайте!”. 14.1. Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященники та книжники шукали, як би Його схопити підступом і вбити, 2. але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!»

Коментар до тексту

Як і декілька попередніх текстів, цей уривок є частиною апокаліптичної промови Ісуса. Том Райт коментує його так: «Ісус не вказує точного дня і години. “Син” не знає того, що відомо лише Отцеві. Чудові слова: мається на увазі, що, як правило, Отець і Син діють спільно. Марко украй рідко представляє Ісуса в такому світлі, при цьому Отець чітко відділяється від Сина: Ісус знає багато, а цього не знає. Відповідно до уявлень більшості євреїв про владу Бога над історією, ці слова припускають також, що Бог визначив відповідний час для усіх зазначених подій, проте, на відміну від більшості “апокаліптичних” творів, стародавніх або сучасних, які і в минулому, і тепер намагаються вгадати точні терміни подій і редукувати Писання до своєрідного гороскопу, цей текст залишає усю повноту знання Богові. А тому наказано учням не “сісти за книги і вираховувати пророчий розклад”, що було б, звичайно, цікавіше, а “чувати і молитися”»[1].

Meditatio (розважання)

«А що вам кажу, – кажу всім: Чувайте!». Одна з найважливіших тем хронологічно першого записаного твору Нового Завіту – Першого послання до Солунян − це заклик до чування у світлі Другого славного приходу Христа. Для Павла чувати означає бути святим, тобто жити у любові, яку сприймалося не як емоційний стан, але як рішення волі служити ближньому (пор. 1 Сол 3:13-4:12).

Проте уважне читання 13-ї глави Євангелія від Марка, частиною якої є текст сьогоднішнього читання дня, вказує на ще один дуже важливий аспект чування у світлі приходу Христа. У в. 10 Ісус каже до своїх учнів: «А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам». Перед тим, як Ісус відійде з цього світу до Отця, Він каже Своїм учням проголошувати Добру Новину у всьому світі. Подібний заклик вміщено у кінці Євангелія від Матея та на початку книги Діянь апостолів: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; 20. навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:18-20); «Отож, зійшовшися, вони питали Його: “Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?” 7. Він відповів їм: “Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у Своїй владі. 8. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі”. 9 . І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара Його взяла з-перед очей їхніх» (Ді 1:6-9).

Значна частина християн навіть не підозріває, що це заклик до всіх. Дехто думає, що проголошення Євангелія аж до кінців землі – особливе покликання якихось місіонерів. Багато священників та провідників спільнот уважають, що їх основне завдання – це духовна опіка тих, які самі прийшли до храму. Але якщо ми щирі із собою, то мусимо визнати, що Господь хоче від нас набагато більше – вийти поза звичні межі нашого служіння до тої міри, до якої Святий Дух схоче нас повести. А якщо ми відкриємося на Святого Духа, то побачимо, що Бог має для кожного з нас грандіозні плани…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені відкрите серце, щоби Святий Дух міг робити через мене Свою роботу…

Contemplatio (споглядання)

У Першому посланні до Солунян св. Павло пише: «А вас нехай Господь примножить і наповнить любов’ю один до одного й до всіх, такою самою, яку й ми маємо до вас, 13. щоб Він зміцнив ваші серця бездоганними у святості перед Богом і Отцем нашим за дня приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими» (3:12-13). Перед тим, як Павло прийшов і проголошував Євангеліє для євреїв та язичників у Солуні, він мусів здолати тисячі кілометрів. Ми можемо почати свідчити Христову любов з коротших дистанцій – з власної родини, спільноти, інституції, монастиря, під’їзду, будинку… Коли Господь побачить, що ми готові до більшого, Він, напевно, поведе нас далі…

---

[1]N. T. Wright. Mark for Everyone. Westminster John Knox Press, Louisville, Kentucky 2004, P. 186-187