Lectio (читання)
«Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування. 20. Не руйнуй ради їжі Божого діла. Усе чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу. 21. Добре не їсти м’яса й вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б. 22. Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити. 23. А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить у добрій вірі; усе бо, що не з віри, – гріх».
Коментар до тексту[1]
Цей уривок − частина повчання св. Павла, яке займає цілу главу (Рим 14) і в якому зосереджено увагу на проблемі напруження між двома групами всередині християнської спільноти: т. зв. «сильні» (переважно колишні язичники) вважали, що будь-яка їжа чи пиття ритуально чисті, а отже, придатні до споживання; т. зв. «слабкі» − це ті, які виросли в юдейській культурі й продовжували зважати на різні приписи стосовно кошерної їжі, а також дотримувалися законів Суботи. Ось чому апостол закликає християн у Римі стримуватися від осудження своїх ближніх (Рим 14:1–12) та уникати такої поведінки, яка була б для них причиною спотикання у вірі (Рим 14:13–23). Справжні учні Ісуса завжди чинять те, що провадить до миру (в. 19). Бог діє в житті і слабких віруючих, тому треба вважати, щоб не спонукати таких осіб діяти супроти власного сумління навіть тоді, коли ми твердо переконані, що всяка їжа є чиста (в. 20; пор. Рим 14:1). Особисті переконання важливі, але любов до ближнього важливіша (в. 22). Зрештою, усе, що ми робимо, маємо робити в доброму сумлінні (в. 23).
Meditatio (розважання)
«Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування». Наші ближні не потребують нашої поблажливості – вони потребують поваги, розуміння та пошани до їхньої гідності. Саме тому св. Павло закликає не просто толерувати осіб, які не настільки сильні у вірі, а тому прив’язані до різних формальних приписів стосовно їжі, бо толерантності для добрих стосунків у спільноті недостатньо. Для того, щоб спільнота жила нормальним життям, замало, щоб усі залишалися при своїх інтересах, а потрібно докладати активних зусиль, аби виявляти глибоку пошану до віри іншої особи.
Ворожість у спільноті не зникає, коли ми перестаємо ображати інших. Так само й напруга у стосунках не зменшується, коли ми перестаємо чинити речі, прикрі для інших. Для того, щоб плекати нормальну атмосферу, треба докладати зусиль, спрямованих на добро іншої особи. Св. Павло окреслює такі дії дуже промовистим закликом – «дбаймо запопадливо». В оригіналі Нового Завіту цей вислів передається одним дієсловом «διώκω / dioko», яке дослівно означає «шукати, домагатися, триматися певного курсу, переслідувати, гнатися». Як видно зі значення цього дієслова, апостолові йдеться про те, щоб вірні всю свою енергію, увесь свій запал навчилися спрямовувати в одне річище – служіння ближнім для їхнього добра.
Трохи вище апостол Павло каже: «Бо Царство Боже − не їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі. 18. Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям до вподоби» (Рим 14:17–18). Особу, яка плекає правильні стосунки з Богом і ближніми, називають праведною, бо вона живе згідно з Божим порядком речей. Плодом праведності є мир і радість у Святому Дусі. За логікою апостола, «запопадливо дбати про ближнього» – це бути праведним, тобто приносити плід миру і сприяти взаємному збудуванню. Отож усякий наш духовний труд для добра ближнього приносить два дуже важливі плоди – мир та взаємне збудування.
Oratio (молитва)
«Відступи від зла й чини добро, шукай миру та його тримайся!» (Пс 34:15).
Contemplatio (споглядання)
Св. Павло навчає: «Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро» (Рим 8:28). Справжню любов до Бога можна побачити тільки в любові до ближнього: «Коли хтось каже: “Я люблю Бога”, а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, Якого він не бачить. 21. І таку ми заповідь одержали від Нього: “Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого”» (1 Йо 4:20–21). Апостол Йоан уточнює: «Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою» (1 Йо 3:18). Також і Павло додає: «Любов ближньому зла не чинить» (Рим 13:10).
[1] Деякі думки в коментарі до тексту основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Rom 14:19–23.
Дуже дякую
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!