Lectio (читання)
«Це, любі, друге вже послання я вам пишу. У них попередженням я розбуджую у вас здорову думку, 2. щоб ви пригадували ті слова, що їх святі пророки були наперед сказали, та заповідь ваших апостолів, заповідь Господа і Спаса. 3. Насамперед затямте собі те, що за останніх днів прийдуть із насмішками глузливці, які житимуть у своїх похотях 4. і говоритимуть: “Де той обіцяний Його прихід? Відколи бо батьки поснули, усе перебуває так, як було на початку сотворення”. 5. Скрите перед ними, бо самі того хочуть, що небо було здавна, і що земля з води постала й через воду Словом Божим, 6. тим-то тодішній світ і загинув, затоплений водою. 7. Нинішнє ж небо й земля, заховані тим самим Словом, зберігаються для вогню на День суду й погибелі безбожних людей. 8. Одне нехай не буде заховане від вас, о любі: що один день перед Господом, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день. 9. Не зволікає Господь з обітницею, як деякі вважають це за зволікання, а виявляє до вас Своє довготерпіння, бо не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння. 10. День же Господній прийде, як злодій, і тоді небо з шумом перейде, первні розпалені розтопляться, і земля з ділами, що на ній, розпадеться. 11. І коли так усе це має розпастися, якими ж слід вам бути святими у всім вашім житті та в побожності, 12. очікуючи й прискорюючи день Божого приходу, коли небо палаюче розтане й первні розпалені розтопляться! 13. Нового ж Неба й Землі Нової, згідно з Його обіцянкою, очікуємо ми, у яких справедливість перебуває. 14. Тому, любі, очікуючи цього, старайтеся, щоб Він знайшов вас безплямних і бездоганних у мирі. 15. Довготерпеливість Господа нашого вважайте за спасіння, як і любий наш брат Павло за даною йому мудрістю писав вам, 16. що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. У них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі перекручують, як і інші писання, на свою власну погибель. 17. Ви ж, любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламутити блудом беззаконних і не відхилитися від своєї непохитности, 18. але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа: Йому слава і тепер, і по день вічний! Амінь».
Коментар до тексту
Видається, що фальшиві вчителі, про яких св. Петро говорить у 2 Пт 2, не хотіли полишити свою грішну поведінку, а також підважували віру в суд, який при кінці світу має здійснити Христос. Зважаючи на це, апостол пригадує своїм адресатам християнське навчання про кінець світу й Остаточний суд. Для увиразнення своєї аргументації св. Петро звертається до авторитету Божого Слова. Оскільки у ранній Церкві побутувала думка, що Христос повернеться ще за життя першого покоління християн, автор послання пояснює, що Парусія справді матиме місце, але в часі, який відомий тільки Богові. Натомість час очікування є особливим Божим даром для грішників, який вони повинні використати для свого навернення. Прихід Дня Господнього буде пов’язаний з очищенням людства та всього світу, проте очікування цього часу повинно бути наповнене надією на прихід нового світу, у якому царюватиме Божа справедливість. Тому апостол заохочує вірних до плекання святості й побожності, бо всі християни покликані до участі у прославі Бога та досконалості. В останніх двох віршах уривку, які завершують це послання, св. Петро спонукає вірних до зрілої християнської постави, яка полягає у відкиненні різних єретичних поглядів та зростанні в Божій благодаті й пізнанні Ісуса Христа. Отож увесь лист обрамлений закликом до пізнання Бога (2 Пт 1:2; 3:18), завдяки якому отримуємо благодать, украй потрібну для побожного життя та належного розуміння Парусії і справедливого Остаточного суду[1].
Meditatio (розважання)[2]
«Нового ж Неба й Землі Нової, згідно з Його обіцянкою, очікуємо ми, у яких справедливість перебуває». У цьому вірші св. Петро заперечує навчання лжевчителів, які не вірили, що Христос прийде знову (2 Пт 3:4), і хоче, щоб його адресати мали впевненість у Божих обітницях, що Він таки встановить на землі справедливість у часі славної Парусії (Другого приходу) Ісуса Христа.
На початку Біблійної історії у книзі Буття читаємо розповідь про сотворення неба і землі (Бут 1:1). Наприкінці цієї історії знову вміщена подібна розповідь, але вже про Нове Небо і Нову Землю (Од 21:1), де зображено картину, у якій час переходить у вічність, а земне знову поєднується з небесним. Через гріхопадіння людини (пор. Бут 3) земне і небесне в її свідомості сприймається як щось роз’єднане й безмежно далеке одне від одного. Та Божим бажанням завжди було й залишається, щоб небесне пронизувало земне, тобто щоб усе фізичне мало не тільки тимчасовий вимір і після гріхопадіння залишилося тлінним, але щоб Його благодаттю воно зодягнулося в нетління (1 Кор 15:53).
Ще за багато століть до Воплочення Єдинородного Сина Бог через пророка Ісаю відкрив Свій план оновлення неба і землі, яке й почалося завдяки Воплоченню, Страстям та Воскресінню Ісуса, а завершиться грандіозним преображенням усього в часі Його славної Парусії: «Бо ось Я творю Нове Небо й Нову Землю, і те, що було перше, не буде згадуватися більше, ані спадати на думку» (Іс 65:17); «Бо так, як Нове Небо й Нова Земля, що Я створю, стоятимуть передо Мною, – слово Господнє, – отак буде стояти ваше потомство і ваше ім’я» (Іс 66:22).
Oratio (молитва)
«Прийдіте й погляньте на вчинки Божі: діла Його предивні над людськими синами!» (Пс 66:5).
Contemplatio (споглядання)
Якщо на перший погляд мова у 2 Пт 3:10, 12 може вказувати на зруйнування теперішніх неба і землі, то інші уривки Писання говорять про те, що майбутнє творіння – це радше оновлення й очищення (Мт 19:28; Рим 8:18–23; Од 21:5). І це оновлення всього творіння виявляється у спасенних діяннях Бога – Воплоченні, Страстях, Воскресінні та Вознесінні на небо Господа нашого Ісуса Христа, а також нашого єднання з Ним у Тайні Хрещення. Завдяки цьому ми вже тут, на землі, живемо життям нового творіння (пор. 2 Кор 5:17), маємо передсмак небесного, очікуючи остаточної переміни усього творіння (неба і землі) у часі Парусії Ісуса Христа.
[1] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 2671–2672.
[2] Окремі думки в розважанні та запрошенні до споглядання тексту основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 2 Pet 3:13.
Щиро дякую, отче!
Слава Ісусу Христу! Дякую щиро Вам! ?
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!
Вельми дякую вам отче за ваші розважання 🙏