Тиждень після неділі митаря і фарисея. П’ятниця. Чинити Божу волю (1 Йо 2:7–17)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Любі! Не нову заповідь вам пишу, але давню, що ви одержали спочатку. Ця давня заповідь – Слово, що ви чули. 8. Проте нову заповідь пишу – це правдиве у вас і в ньому, бо темрява проминає, і правдиве світло вже світить. 9. Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. 10. Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. 11. Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі. 12. Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за Його імени. 13. Пишу вам, батьки, бо ви спізнали Того, Хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. 14. Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали Того, Хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і Слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого. 15. Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, у того немає любови Отця, 16. бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя – не від Отця, а від світу. 17. А світ проминає і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки».

Коментар до тексту

У 1 Йо 1:5 апостол Йоан каже: «А ось та звістка, що ми від Нього чули й звістуємо вам: Бог – Світло, і ніякої в Ньому темряви немає». Отож увесь текст послання аж до 1 Йо 3:10 включно є розширеним поясненням цього твердження. В Ісусі Христі маємо світло для нашого життя. Це означає, що в Його навчанні та діянні ми відкриваємо правду про наше життя і про Бога та Його ставлення до нашого життя. Це світло особи Христа міститься в Євангелії, яка, окрім об’явлення Божої любові, запрошує нас до участі в Його житті, а для цього потрібно відважитися наслідувати Його любов. Тому цей уривок послання запрошує нас дивитися на життя Божими очима, відкриватися на те, що справді цінне, непроминальне, вічне. Апостол пригадує своїм адресатам, що на противагу тим, які чинять діла темряви (в. 11), вони перемогли лукавого. Згадка про дітей, батьків та юнаків може бути риторичним прийомом, за допомогою якого автор представляє різні вікові групи, означує різні стадії духовної зрілості або час перебування осіб у християнській спільноті[1].

Meditatio (розважання)

«А світ проминає і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки». Є речі вічні, а є тимчасові, які не мають вічного виміру або є спотворенням чогось справжнього. Божа воля, про яку згадує Йоан, відображає унікальний Божий задум – Його план, вона відповідає Божому баченню речей і містить у собі ідею остаточного добра, краси й вічної вартості.

Багато речей, якими переймаються люди в цьому світі, суперечать Божому задумові й не відповідають Його волі. Коли Йоан Богослов каже, що «світ проминає і його пожадливість», то має на увазі, що цей теперішній вік, у якому панує зло (Гал 1:4; 2 Кор 4:4), прийде до кінця. Це означає, що всі репресивні системи, створені людьми, увесь безлад та всяка несправедливість не вічні.

Грецьке поняття «ἐπιθυμία / epithymia», яке в цьому уривку тричі перекладено як «пожадливість», позначує палке бажання чогось, а в негативному сенсі завжди вказує на «хтивість, зловмисне бажання». У попередньому вірші апостол згадує три речі, які характеризують цей світ: «пожадливість тіла» вказує на невпорядковані бажання фізичної насолоди; «пожадливість очей» означає зажерливість, очі вважалися вікнами душі; «гординя життя» – це зарозумілість та хвастощі в чийомусь земному стилі життя, які відображають свавільну та норовливу незалежність від Бога й інших людей[2]. Усі перелічені речі мають свій кінець разом із цим віком, що проминає (пор. 1 Кор 7:31).

Після теперішнього віку настане вік майбутній, у якому Боже Царство, а отже, Божа воля та справедливість, пануватимуть як на небі, так і на землі. Апостол також хоче наголосити, що коли перестане існувати цей світ, то після нього настане реальність, яка в книзі Одкровення окреслюється як Нове Небо і Нова Земля (Од 21), приготована для тих, які мають у собі щось неминуще, вічне – ідеться про осіб, які чинять Божу волю і живуть згідно з Божим задумом.

Oratio (молитва)

«Чинити Твою волю, Боже мій, я радий, і Твій Закон у мене в серці» (Пс 40:9).

Contemplatio (споглядання)

У своєму Першому соборному посланні апостол Йоан запрошує нас навчитися відрізняти головне від другорядного, справжнє від фальшивого, вічне від минущого. Йоан прагне, щоб його адресати були вільні від роздвоєності, невпорядкованості та метушні, уникали своєрідної «духовної шизофренії», а натомість мали світло життя (пор. Йо 1:4; 8:12) і насолоджувалися справжньою свободою у Христі…

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 John 2:12–14.

[2] L. T. Johnson, The General Letters and Revelations, In The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 1742.