Тиждень м’ясопусний. Середа. Той, Хто не залишив нас самих (Мк 14:43-15:1)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«І відразу ж, коли Він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями – від первосвященників, книжників і старших. 44. Його зрадник дав їм знак, кажучи: “Кого поцілую, Той і є: беріте Його й ведіте обережно”. 45. І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю – і поцілував Його. 46. А вони наклали на Нього руки й схопили Його. 47. Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященника й відтяв йому вухо. 48. Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: “Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене спіймати. 49. Щодня був Я між вами, навчаючи у Храмі, і ви Мене не схопили. Та це – щоб збулося Писання”. 50. Тоді всі, лишивши Його, повтікали. 51. Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за Ним. Його схопили, 52. тож він, покинувши покривало, втік від них нагий. 53. І повели Ісуса до первосвященника; і зібрались усі первосвященники, старші та книжники. 54. Петро ж ішов слідом за Ним здалека аж усередину до двору первосвященника і, сівши зі слугами, грівся при ватрі. 55. Первосвященники ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили. 56. Багато бо свідчило неправдиво проти Нього, але свідчення їхні не були згідні. 57. А деякі, підвівшись, так свідчили проти Нього ложно: 58. “Ми чули, як Він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний”. 59. Та й це їхнє свідчення не було однозгідне. 60. Тоді первосвященник, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: “Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти Тебе?” 61. Та Він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав Його первосвященник і каже Йому: “Чи ти єси Христос, Син Благословенного?” 62. “Я Є, – відповів Ісус, – і побачите Сина Чоловічого, Який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних”. 63. Отож первосвященник роздер свою одежу й каже: “Навіщо нам іще свідків? 64. Ви чули богохульство! Як вам здається?” І всі вони присудили, що смерти Він гідний. 65. Тож деякі стали плювати на Нього, закривати Йому лице й били Його по щоках та приказували: “Пророкуй!” А й слуги били Його по обличчі. 66. Коли Петро був унизу на подвір’ї, приходить одна зі служниць первосвященника 67. і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: “А й ти був з Ісусом Назарянином”. 68. Та він відрікся, кажучи: “Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш”. Та й вийшов геть на переддвір’я, – а півень і заспівав! 69. Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: “Цей з їхніх”. 70. Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: “Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин”. 71 . Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете. 72. І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: “Перше ніж півень заспіває двічі, – тричі Мене відречешся”. Та й заридав гірко. 15.1. З самого ранку первосвященники вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали Його Пилатові». 

Коментар до тексту

Читання Євангелія дня починається з опису арешту Ісуса. Подія відбувається у Гетсиманському саду. Колись у саду Бог зустрічався з Адамом. Там Адам зрадив Бога. Тепер Бог знову приходить у сад, але створіння далі бунтується проти Нього. Поцілунок означає прихильність і любов, тому зрада Юди за допомогою цього жесту жахливо контрастує із суттю цього знаку. Петро за допомогою фізичної сили намагається врятувати Ісуса, але за короткий час сам піддасться страхові і зречеться Його. Незважаючи на несправедливість арешту, Ісус каже, що й у цьому Бог здійснить Свій план, – усе це стається, щоб збулося Писання (тут напевно йдеться про тексти з Іс 52:13-53:12 та Пс 22). Розповідь про юнака, який лише верхній одежі іде за Ісусом, ймовірно, вказує на самого автора Євангелія – Марка. Після арешту над Ісусом відбувається такий собі шитий білими нитками суд первосвященника і старших народу, їхні підставні свідки суперечать одні одним, а для Христа цей трагічний момент стає нагодою для свідчення власної ідентичності – Месії і Божого Сина. Проте оскаженілі провідники народу реагують осудом, побиттям та насмішками над Ісусом. Уранці після ще одного суду перед синедріоном Ісуса відводять до представника окупаційного римського режиму – Пилата. Для того, щоб позбутися Ісуса, навіть найзапекліший ворог тимчасово стає союзником…

Meditatio (розважання)

«Тоді всі, лишивши Його, повтікали». Відхід людини від Бога через гріх зумовив такий стан, у якому людина іноді переживає глибоку самотність. У цій сцені арешту і суду самотність переживає Той, Хто не вчинив жодного гріха. Самотність Ісуса − це наслідок зради найближчих друзів, відкинення власним народом, врешті, усіма нами, задля яких Він, будучи Богом, став людиною. Через те, що Бог не відсахнувся від нас, не полишив нас самих, ми полишили Його. Цей парадокс жахає…

Уважне читання скупих розповідей євангелистів про Страсті Ісуса усе ж дає достатньо матеріалу для того, щоб уявити, що пережив Бог, ставши людиною, щоб оцю нашу людськість піднести до первісного задуму. Несправедливе та жорстоке поводження з Ісусом дуже унаочнює глибину нашого падіння як людей. Мерзота нашої деградації творить тло євангельських розповідей про Страсті Ісуса. На превеликий жаль, Божа любов тут увиразнюється не нашими кращими якостями, але трагічністю нашого знелюднення.

Проте ці тексти є Євангелієм, Доброю Новиною, словами правди про те, що Бог не залишив нас у темряві нашого існування. Бог зайшов у цю пітьму для того, щоб вивести нас із неї та показати дорогу життя, для якої ми сотворені. Прийшов, щоб навчити нас взаємин, які не провадять до самотності, зради та несправедливості. Добра Новина – це радісна звістка про те, що Він не залишив, не втік від очманілого гріхом творіння. Добра Новина також полягає у тому, що ми більше ніколи не будемо самотніми, якщо дозволимо Йому бути присутнім у нашому житті…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі, що Ти не завагався заплатити за мене таку величезну ціну і залишився вірним. Дякую Тобі за те, що Ти ніколи мене не залишаєш. Даруй мені сили так само поводитися з Тобою…

Contemplatio (споглядання)

Жити Доброю Новиною – це наповнювати життєдайним змістом життя зранених людей. Насправді таких людей і їхніх життєвих ситуацій безліч. Потрібно навчитися їх бачити поруч із собою. Усі вони чекають мого і твого свідчення – присутності, допомоги, доброго слова… Не допустімо, щоб поруч із нами були ті, які могли б сказати, що їх усі залишили…