Тиждень м’ясопусний. Понеділок. Вміти розпізнати прихід Ісуса (Мк 11:1-11)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох Своїх учнів, 2. кажучи їм: “Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. 3. А коли вам хто–небудь скаже: Що то ви робите? – відкажіть: Господь його потребує, – тож негайно відішле його назад сюди”. 4. Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, – і відв’язали. 5. Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: “Що робите, що ото осля відв’язуєте?” 6. Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено. 7. І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів Він на нього. 8. А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж – віття, нарізане в полі. 9. Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: “Осанна! 10. Благословен, Хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!” 11. І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію».

Коментар до тексту

Читання Мʼясопусного тижня літургійно готують нас до початку Великого посту. Євангеліє дня розповідає про приготування та саму урочисту подію входу Ісуса в Єрусалим (пор. також Мт 21:1-9; Лк 19:28-40; Йо 12:12-19). Те, як це відбулося, викликало у сучасників Христа асоціації із сходженням на престол царя Соломона 1000 років перед тим (1 Цар 1:32-40). Сама подія була також сповненням декількох текстів Старого Завіту, зокрема пророцтва Захарії: «Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах 9:9). Також у Пс 118:19-27 йдеться про Давида, який входить у храм як цар та повелитель Ізраїлю, вітання на його адресу дуже нагадують слова, які лунали на честь Ісуса під час входу в Єрусалим.

Meditatio (розважання)

«І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію». Ізраїль жив надією на прихід Господа. Народ молився, щоб Він повернувся на Сіон, прогнав усіх ворогів, покарав відступників та зацарював через Свого помазаника – царя з роду Давида. Цей довгоочікуваний цар мав принести визволення шляхом звитяжної перемоги над ворогами Ізраїлю, як це було колись за їхнього славного предка царя Давида. Саме Давидові, який захотів збудувати храм на честь Господа, сам Бог обіцяв вічне царство через його нащадка (пор. 2 Сам 7).

Господь таки прийшов. Несподівано. Бог справді повернувся на Сіон. Марко каже, що Він, увійшовши у Святе місто, пильно оглянув усе, а головно храм, а потім пішов з міста до Витанії, у якій перед тим воскресив Лазаря (Йо 11). Там на Нього справді чекали, там Його любили – щиро, по-дружньому. Там Його слухали усім серцем (Лк 10:38-42). Там відбудеться Його помазання на Царство дорогоцінним нардом (Мк 14:3-9) напередодні Страстей та Воскресіння, які урочисто, таїнственно і славно інавгурують Царя.

Однак там, де про Нього найбільше говорили, навчали, де до Нього молилися, приносили жертви, складали обітниці, приходили на прощі, Його не розпізнали. І тому Він вийшов поза місто − і не просто того вечора у Витанію; через декілька днів Ісус вийде з міста, несучи на Собі хрест, і дасть Себе на ньому розіп’яти, і помре, щоби увесь світ став святим місцем. На третій же день несподівано для всіх воскресне, прагнучи звільнити нас від паралічу вічної смерті та духовної сліпоти, глухоти і нечутливості. 

Oratio (молитва)

Ісусе, навчи мене відчитувати Твої кроки у моєму житті…

Contemplatio (споглядання)

Господь надалі приходить. Він хоче бути поруч і ділитися Своїм життям – жити з нами, наповнювати кожен наш день змістом і радістю. Нам необхідно навчитися розпізнавати Його кроки, способи Його присутності, бо Він приходить інакше, ніж ми плануємо та уявляємо. А те, як Його розпізнати, Він пояснив наприкінці 25-ї глави Євангелія від Матея. Ісус приходить, але так важливо, щоб через нашу сліпоту, глухоту і нечутливість Він не полишив нашого життя так, як зробив це одного весняного вечора у Єрусалимі, коли, оглянувши Святе місто, у тиші пішов до Витанії…