Третій тиждень після Пасхи. Середа. Гріх симонії (Ді 8:18–25)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Як же побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші 19. і каже: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа”. 20. Петро ж сказав до нього: Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий. 21. Нема тобі в цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце неправе перед Богом. 22. Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця, 23. бо ти, як бачу, у гіркій жовчі й путах неправди”. 24. А Симон відповів, кажучи: Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали”. 25. Отож вони, засвідчивши і звістивши Слово Господнє, повернулися в Єрусалим і благовістили чимало сіл самарійських».

Коментар до тексту

Цей уривок дуже промовисто демонструє, що навернення Симона-ворожбита (Ді 8:9–13) було поверховим. Видається, він сприйняв християнство як різновид магії, якою займався до хрещення, тож міг думати, що християнство є просто могутнішою магією. Чітка реакція апостола Петра (вв. 20–23) вказує на його проникливість та розуміння підступних намірів ворожбита. Проте різкий осуд Симона апостолом пом’якшується закликом до покаяння, щоб Господь виявив йому Своє милосердя. Хоча прохання до апостолів помолитися за нього, щоб він уникнув Божого суду, імовірно, було щирим, Симон, за пізнішими християнськими переказами, на превеликий жаль, став єретиком і ворогом християнства[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Нема тобі в цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце неправе перед Богом». Ганебна пропозиція Симона – пропонування грошей апостолам в обмін на силу передавати Святого Духа – породила термін «симонія», тобто торгівля святими речами. Симонія – це гріх купівлі чи продажу за гроші або якусь іншу тимчасову річ чогось духовного – Святого Таїнства, відпущення гріхів, церковної посади тощо. Такий акт є грішним, адже нівелює надприродний безкоштовний Божий дар і є намаганням незаконно використати його для отримання матеріальної вигоди. У симонії завжди йдеться про жахливу духовну деградацію, утрату відчуття святого, брак благоговіння перед Божественним. Симонія є сигналом примітивного світогляду, спотвореного жадобою та якимось духовним звироднінням.

Проте немає жодної симонії тоді, коли священнослужителі приймають милостиню, готівкову чи натуральну, для свого утримання за виконане ними служіння. Сам Ісус навчає, що апостол заслуговує на винагороду (пор. Лк 10:7), а св. Павло каже, що особи, які проголошують Євангеліє, повинні мати заплату за цю діяльність (пор. 1 Кор 9:14). Прикладом такого утримання / винагороди можуть бути кошти за намірення на Святу Літургію, і це не плата за духовну послугу, а внесок на утримання священника.

Кожен священнослужитель повинен остерігатися зиску та гріха симонії (пор. 1 Пт 5:2; 2 Пет 2:3), бо Сам Господь із цього приводу сказав Своїм учням: «Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10:8). Найкращим прикладом служіння для кожного священнослужителя є Життя і Страсті нашого Господа Ісуса Христа. Тільки таке служіння може бути переконливим для інших та принести плід.

Oratio (молитва)

«Господь – мій Пастир: Нічого мені не бракуватиме» (Пс 23:1).

Contemplatio (споглядання)

Наш Господь залишив нам найпрекрасніший приклад незацікавленості та щирості намірів у служінні людям, живучи і вмираючи задля нас, не просячи нічого взамін, крім справедливої відповіді любові на Його любов. Істинний пастир ніколи не може прагнути фінансової вигоди, соціального престижу, поваги, почестей чи політичного керівництва. Якщо особа досвідчила справжню Божу любов, то завжди відчуватиме обов’язок поділитися нею з іншими людьми. Тому якщо пастир не наслідує Христа, тоді це фальшивий пастир, бо думає тільки про себе, отже, є дуже небезпечним для людей.


[1] D. A. Carson. New Bible Commentary: 21st Century Edition. 4th ed. Leicester, England; Downers Grove, Ill., USA: Inter-Varsity Press 1994 (Logos electronic edition), Acts 8:18–25.

[2] Розважання та запрошення до споглядання тексту основані на The Navarre Bible. The Acts of the Apostles. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 73–74.

5 коментарів до “Третій тиждень після Пасхи. Середа. Гріх симонії (Ді 8:18–25)”

  1. Часто буває, що коли даєш комусь із любові, хтось думає, що треба чимось відплатити взаємно.

  2. Володимир

    В євангелиста Івана в 10 главі гарно розділено пастирське служіння на доброго пастиря та на наймита!!
    Господи, благослови Церкві Твоій добрих пастирів, які б дбали не про себе, а про тих, кого Ти ім довірив на спасіння❗🙏😇

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *