Світлий понеділок. Свідчення Йоана Хрестителя (Йо 1:18−28)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив. 19. Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалима єреїв та левітів спитати його: “Хто ти?” 20. А він зізнався, не заперечив; зізнався: “Я – не Христос”. 21. То вони спитали його: “Що ж – Ілля ти?” – “Ні”, − мовив він. “Пророк ти?” – “Ні”, − відказав він. 22. Тоді вони йому: “То хто ж ти такий, щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?” 23. Промовив: “Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, як ото пророк Ісая сказав”. 24. Були ж посланці з фарисеїв. 25. Отож спитали його, мовивши до нього: “Чого ж бо хрестиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?” 26. Йоан же їм у відповідь: “Водою я хрещу. Той же стоїть серед вас, Якого ви не знаєте; 27. Він наступить після мене, а я Йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі”. 28. Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан хрестив».

Коментар до тексту

Пролог Євангелія від Йоана згадує, що місія Йоана Хрестителя – свідчити світові про Ісуса (Йо 1:6−8). Властиво, Господній Хреститель не тільки закликав людей до покаяння, він також вказував на Того, у Кому вони зможуть знайти нове життя. Читання Євангелія дня розповідає про свідчення Йоана для представників двох офіційних груп тогочасного юдаїзму: служителів Храму – священників та левітів, а також ревних виконавців Закону – фарисеїв.

Meditatio (розважання)

«Водою я хрещу. Той же стоїть серед вас, Якого ви не знаєте; 27. Він наступить після мене, а я Йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі». Хреститель хоче донести, що його смиренне служіння полягає у приготуванні народу до приходу Месії. Ізраїль чекав на Месію багато століть, а коли наблизився Його прихід, виявилося, що люди духовно не готові до цієї зустрічі. З плином часу духовне життя погрузло у формалізмі, а фізичне походження від Авраама не завжди підтверджувалося наслідуванням його беззастережної віри. Тому Йоан Хреститель практикував водне хрещення, подібне до ритуального омивання, яке застосовували до язичників (окрім, звичайно, обрізання), яких приймали в юдаїзм. Йоан немовби відлучав від юдаїзму увесь народ, а тоді тих, які визнавали свої гріхи (факт, що вони не дотримали Союзу з Богом і порушили Його заповіді), через покаяння приймав назад.

Звинувачення у гріхах дуже ображало багатьох визнавців юдаїзму – важко було прийняти реальність, що ти морально не дуже втік від язичників, які не знали Божих заповідей. Тут було необхідне смирення. Смирення, яке мав Хреститель. Згодом за це смирення, силу духа, ревність та аскетизм Ісус назве його найбільшим з-поміж народженим від жінок (Мт 11:11). З Євангелія від Луки довідуємося, що на пів року старший Йоан Хреститель був родичем Ісуса по лінії Марії (Лк 1:36). Відтак, тільки глибокий досвід Бога дозволив Йоанові побачити у своєму одноліткові та родичеві Того, Кому він почувався негідним розв’язати ремінця сандалів.

Завдяки свідченню Йоана Хрестителя євангелист Йоан (важливо не плутати ці дві особи):) запрошує нас відкритися на особу Воскреслого Христа, який уже 2000 років присутній в історії людства. Свідчення багатьох учнів Ісуса (напевно, як моє і ваше) не завжди було таке смиренне та переконливе, як свідчення Господнього Предтечі. Часто багато проповідників, місіонерів та просто «звичайних» християн спотворювали образ Христа і через свої людські обмеження применшували унікальність Його особи. Також багато людей упродовж історії хибно вважали, що знають справжнього Христа. Починаючи цьогорічний пасхальний цикл, Церква запрошує нас на сторінках Євангелія від Йоана зустрітися з Ісусом, якого ми не знаємо, – з Воскреслим Господом, який перевершує наші очікування та сподівання…

Oratio (молитва)

«Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував».

Contemplatio (споглядання)

Кожен християнин і християнка покликані бути «предтечею» Христа в житті інших осіб. Для нас, християн, – це не додаткове навантаження, але щось само собою зрозуміле. Якщо ми пережили справжній досвід Бога, ми просто не зможемо не ділитися ним зі своїми ближніми. Познайомивши когось із Христом, нам потрібно знати, коли «маліти» – відійти і дозволити людині вирушити в особисту подорож з Господом…