Світлий четвер. Потреба духовного народження (Йо 3:1−15)

Час прочитання: 9 хвилин

Lectio (читання)

«З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв. 2. Прийшов він до Ісуса вночі й каже до Нього: “Равві, ми знаємо, що прийшов Єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що Ти їх твориш”. 3. Озвався ж Ісус і мовив до нього: “Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства”. 4. Никодим же Йому: “Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?” 5. Відрік Ісус: “Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. 6. Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух. 7. Не дивуйся, що Я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. 8. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа”. 9. Озвався Никодим і мовив до Нього: “Як воно може статись?” 10. Ісус же до нього у відповідь: “Ти вчитель Ізраїлю, а того й не знаєш? 11. Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, – ви ж свідчення Нашого не берете до уваги. 12. Говорив Я вам про земне, а ви не віруєте, – як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? 13. Ніхто не ввійшов у небо, крім Того, Хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14. Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15. щоб кожен, хто вірує у Нього, жив життям вічним”».

Коментар до тексту

Читаючи тексти Євангелія від Йоана, треба мати на увазі, що автор використовує дуже багато літературних прийомів, які слугують намаганню передати людською мовою божественні речі. Нижче згадаю декілька з них, які щедро присутні у цьому уривку.

Текст Йо 3:1−21 містить діалог Ісуса з Никодимом. Таких діалогів Ісуса з різними людьми в Йоана є багато – майже у кожній главі, тому варто розуміти їхні особливості. У діалогах Ісуса наявний концентричний розвиток головної думки, яка постійно повертається до вихідної точки, але не дослівно. Кожен повтор цієї думки збагачений новими аспектами. Такі тексти мають притаманну їм динаміку та чітку структуру: 1) характеристика партнера діалогу та відомості стосовно місця і часу; 2) теза Ісуса; 3) нерозуміння слів Ісуса; 4) Ісусове пояснення; 5) нерозуміння пояснення Ісуса; 6) наступні пояснення; 7) партнер діалогу зникає, і діалог переходить у монолог.

«Йоан також використовує іронію: своєрідну комбінацію подвійного сенсу і нерозуміння спостерігаємо тоді, коли противники Ісуса вживають на Його адресу принизливі, єхидні, скептичні або неадекватні за змістом зауваження. Ці висловлювання часто справджуються в сенсі, який їхні автори навіть не припускали (Йо 3:2; 4:12; 6:42; 7:35; 9:40−41; 11:50). Той же Никодим, звертаючись до Ісуса з пошаною (Йо 3:2), навряд чи усвідомлював, що Ісус буквально прийшов як Учитель від Бога»[1].

У цьому уривку також наявне подвійне значення окремих слів: іноді це призводить до нерозуміння, а іноді вказує на багатогранність одкровення. Тут Йоан демонструє, що співрозмовник Ісуса має на увазі одне значення, а Ісус – інше: Ἄνωθεν / anoten (Йо 3:3, 7) означає і «знову», і «згори»; Πνεῦμα / pneuma (Йо 3:5–6, 8) означає і «Дух», і «вітер»; Ὑψόω / hipsoo – дослівно «вознесений» (Йо 3:14; 8: 28; 12: 32, 34), стосується не тільки розп’яття, але й повернення Ісуса до Отця через Смерть і Воскресіння[2].

Також окремі слова дуже важливі для розуміння етики Йоана, наприклад, протиставлення світла і темряви: член Синедріону (Найвищої ради Ізраїлю) і послідовник фарисейського руху (тобто тих, які намагалися ревно виконувати Закон) Никодим, який приходить до Ісуса вночі, символізує прихід до Світла світу з темряви гріха та суду. Ісус – Світло світу відкриває Никодимові те, що є основою справжнього життя у Бозі.

Meditatio (розважання)

«Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже». У розмові з Христом Никодим довідується, що народження з «висоти» (Йо 3:3), тобто з «води та Духа» (Йо 3:5), означає духовне народження – стан людини, в якій замешкує Святий Дух (пор. Йо 7:38−39; 14:16−17; 20:22). Вода, яка в Євангелії від Йоана символізує Святого Духа, вийде з проколеного боку Христа (Йо 19:34). Ісус також вдихне Святого Духа в апостолів після Свого Воскресіння: «Це промовивши, дихнув на них і каже їм: “Прийміть Духа Святого!”» (Йо 20:22)[3]. Ці два останні тексти означають, що після Страстей і Воскресіння Ісуса, тобто після того, як Він буде піднесений на Хресті і повернеться до Отця (Йо 3:14), Святий Дух буде дарований усім, хто повірить у цю спасенну дію Бога і захоче жити Його життям – вічним життям (Йо 3:15). Церква – це ті, які повірили, і, прийнявши Духа, стали духовним Тілом Христа; це ті, які відродилися у Хрещенні через єдність із Христом померлим і Воскреслим, тепер живуть Його Духом і є живими клітинами Його Тіла. Для того, щоб перебувати у Христі, потрібно «сповнятися Духом» (Еф 5:17) та «не гасити Духа» (1 Сол 5:19). Без Божого Духа не можна жити справжнім життям і мати стосунки з Богом: «Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить» (Рим 8:9).

Під словами «Ми, Нашого» в Йо 3:11 Ісус має на увазі Себе і Святого Духа. Словами «говорив Я вам» Ісус звертається не тільки до Никодима, але і до всіх нас. Господь каже Никодимові, що він як учитель (раввин) мав би пам’ятати слова Єзекиїла, які допомогли б йому зрозуміти напрямок Ісусових думок: «Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь; Я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів. 26. Я дам вам нове серце, і новий Дух вкладу у ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. 27. Я вкладу у ваше нутро Дух Мій і вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти й виконувати Мої установи» (Єз 36:25−27)[4]. Бог завжди бажав і бажає, щоб ми жили Його життям і були наповнені Його Духом.

Апостол Павло навчає, що ціль нашого життя у тому, щоб Дух Божий жив у нас, а ми жили життям Духа: «І коли Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас. 12. Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити; 13. бо коли живете за тілом, то помрете. Як же ви Духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити. 14. Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони – сини Божі. 15. Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли Дух усиновленя, яким кличемо: “Авва! – Отче!” 16. Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми – діти Божі; 17. а коли діти, то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом із Ним і прославитися» (Рим 8:11−17).

Oratio (молитва)

«Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував».

Contemplatio (споглядання)

Ісус сказав, що «дерево пізнається з плоду» (Мт 12:33). Ми не можемо казати, що живемо Святим Духом, тільки постійноговорячи про це. Про це ще на зорі християнства попереджав св. Павло: «Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; 17. бо тіло пожадає проти Духа, і Дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. 18. А коли Дух вас водить, то ви не під законом. 19. Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20. ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21. зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, Царства Божого не успадкують. 22. А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23. тихість, здержливість. На тих то нема закону» (Гал 5:16−23).

---

[1] R. E. Brown. An Introduction to the New Testament. New York: Doubleday 1997, P. 336.

[2] Там само. – P. 335.

[3] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 360.

[4] Там само. – P. 360−361.