Lectio (читання)
Візьміте, брати, за приклад страждання й довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. 11. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Йова, і знаєте, як Господь завершив те, Господь бо повний співчуття й милосердя. 12. А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так», і ваше «ні» – «ні», щоб вам під суд не впасти. 13. Страждає хтось між вами? Хай молиться. Радіє хтось? Хай псалми співає. 14. Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, 15. і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться. 16. Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу. 17. Ілля був чоловік такий самий, як ми; він почав молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців. 18. Потім він знову помолився, і небо дало дощ, а земля вродила плід свій. 19. Мої брати, коли хтось із вас відступить від правди і коли хтось його наверне, 20. хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерти й силу гріхів покриє.
Коментар до тексту
У заключній частині листа св. Яків торкається різноманітних тем, обʼєднаних у повчанні, присвяченому правильній поведінці християнської спільноти у складних обставинах життя. На думку апостола, життя пророків є чудовою моделлю терпеливости й витривалости для християн у часі випробувань (вв. 10–11). Украй важливо ніколи не впадати в непотрібні емоції. Якою б не була складна ситуація, треба шукати Божих розв’язок, тому Яківповторює Ісусову заборону клястися (в. 12; пор. Мт 5:33–37), додаючи повчання про те, що в часи страждань треба передусім молитися, а в часи радости – співати похвальні псалми. На відміну від інших листів, замість того, щоб побажати читачам міцного здоров’я і благословення, Яків дає пораду, що робити в разі хвороби. Хворі повинні покликати церковних пресвітерів, щоб вони помолилися над ними й намастили їх оливою в ім’я Господнє(Ісуса). Якщо хвороба пов’язана з гріхом, що цілком може бути (а може й не бути), що вона буде прощена. Важливо, щоби члени спільноти визнавали свої гріхи, тобто сповідалися й молилися за зцілення своїх душ і тіл. Людина, яка молиться, з одного боку, переживає біду, хворобу чи гріх, а з іншого − уже відкрита до Божої благодаті, надії, зцілення[1]. У світ болю молитва приносить Боже світло й полегшення. Особливо ефективна молитва праведної людини, бо вона будує правильні стосунки з Богом і ближніми, а тому беззастережно довіряє Богові все своє життя, усі його складні моменти й досвіди.
Яків згадує пророка Іллю (вв.16б–18) як промовистий приклад праведника, молитви якого Господь вислуховував.У вв. 19–20 сказано, що хвороби бувають не тільки фізичні – люди, які відходять від істини, є хворі духовно, і тому молитва за таких людей особливо цінна для всієї Церкви.
Meditatio (розважання)
«Ревна молитва праведника має велику силу». Коли ми приходимо до Господа з порожніми руками, тоді даємо Богові змогу діяти так, як може тільки Бог. Саме молитва і є таким наближенням людини до свого Творця. Однак ми маємо велику відвагу й навіть упевненість завжди приходити до Бога, ділитися з Ним усім, що нас болить, бо ж Він є не тільки нашим Творцем, але й Відкупителем − Відкупителем усіх людей і кожної особи зокрема. Святий Павло з удячністю каже: «Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й видав Себе за мене» (Гал 2:20).
Ісус, Який узяв на Себе наші болі та ранами Якого ми зцілилися (пор. Іс 53:4–5), закликає: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо-бо Моє любе й тягар Мій легкий» (Мт 11:27–30). Ісус є Істиною (пор. Йо 14:6), і тому Його обіцянка, що Він може облегшити втому й тягарі нашого життя, є доконаним фактом. Зважаючи на це, ми ніколи не повинні в цьому сумніватися або ж ігнорувати Його запрошення.
Приходячи до Христа, ми не тільки знаходимо полегшення, але, перебуваючи з Ним та в Ньому, потрохи перебираємо стиль Його мислення й поведінки, як каже Ісус, «беремо на себе ярмо Його Євангелія». Інакше кажучи, переживаючи дар спасіння, яке Бог дарує нам завдяки Страстям та Воскресінню Його Сина Ісуса Христа, ми починаємо Його наслідувати, хочемо думати, жити, поводитися так, як Він. Це й означає взяти на себе ярмо й тягар Ісуса та Його Євангелія. Це звільняючий досвід Божої любови, яка настільки перемінює нас, що ми хочемо цим досвідом жити й ділитися з іншими.
Проте варто пам’ятати, що все починається з нашого наближення до Бога через молитву, відкриття перед Ним нашого серця, визнання нашої від Нього залежності, усвідомлення потреби в Ньому, розуміння, що можемо приходити до Нього з порожніми руками й ніколи не відійдемо не обдаровані.
Oratio (молитва)
«Бог нам прибіжище й сила; у нещастях з’явився з дужою допомогою» (Пс 46:2).
Contemplatio (споглядання)
У цей день літургійно згадуємо пам’ять старозавітного пророка Іллю. Його дивовижне та чудотворне життя дуже гарно описане в 1 Цар 17–2 Цар 2. Так само, як і Мойсей, Ілля також мав унікальний досвід Бога на Синаї (1 Цар 18). Останній пророк Старого Завіту Малахія казав, що перед настанням Дня Господнього, тобто коли Господь навідається до Свого народу, прийде Ілля, тобто особа, яка буде діяти з такою ж ревністю й довірою до Бога, як цей великий пророк (Мал 3:23–24; пор. Сир 48:10; Мт 11:14; 17:10; Мр 9:11; Йо 1:21, 25). Саме Мойсей та Ілля в єврейській традиції уособлювали дві найважливіші частини Писань – Закон і Пророків. Саме тому ці двоє праведників споглядали славу преображеного Ісуса (Мт 17:3; Мр 9:4; Лк 9:30). Уся грандіозність постаті Іллі мала одну просту причину – тісний зв’язок з Богом: тривале молитовне споглядання, довгі пости, словом, усе, що відкривало його немічну людську природу на присутність та діяння Великого Бога. Його приклад молитовного та ревного життя є промовистим дороговказом, як наше покоління християн України посеред трагедії страшної війни, яку розв’язала росія, повинно шукати виходи з безвихідних ситуацій.
[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK. P. 748.
