Субота другого тижня Великого посту. Співпереживання та дотик Ісуса (Мк 1:35-44)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. 36. Та Симон і ті, що були з Ним, поспішили за Ним, 37. знайшли Його й кажуть до Нього: “Усі Тебе шукають”. 38. Він же відповів їм: “Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо Я на те й прийшов”. 39. І Він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї і виганяв бісів. 40. І приходить до Нього прокажений, благає Його та, припавши на коліна, каже йому: “Якщо хочеш, то можеш мене очистити”. 41. І, змилосердившись, Ісус простягнув Свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: “Хочу, будь чистий!” 42. І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий. 43. І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його 44. й мовив йому: “Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священникові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво”».

Коментар до тексту

Завершивши служіння в Капернаумі, Ісус поширює Свою місію по всій Галилеї, але перед тим проводить час на самоті у молитві до Отця (Мк 1:35-39). Під час цієї місії до Ісуса приходить чоловік, який мав важку хворобу шкіри – «проказу», що відома сьогодні як хвороба Гансена, її спричинює паличка Mycobacterium leprae. У Біблії «проказа» використовується як узагальнене поняття на означення різноманітних шкірних хворіб чи інфекційних уражень, які могли траплятися зі шкірою, тканинами і навіть стінами будинків (Лев 13:47-59; 14:33-53). Людину, яка мала цю хворобу, левіти окреслювали як ритуально нечисту (ритуально нечистим уважалося все, що якимось чином суперечило досконалості і шкодило життю та провадило особу до смерті – фізичної або духовної). Прокаженим з ритуальних та гігієнічних причин заборонялося жити посеред людей, поки вони були хворі (Лев 13:1-46). Тому особи з хворобами шкіри, серед яких часто була і проказа, жили далеко поза суспільством, існували навіть своєрідні колонії, які об’єднували людей з подібними нещастями. Якщо прокажені бачили інших людей, вони були зобов’язані кричати, щоб ті не наблизилися до них і так уникнули зараження. Особи, які страждали від прокази, рідко одужували. Ісус, зустрівши прокаженого, робить можливим неможливе …

Meditatio (розважання)

«І приходить до Нього прокажений, благає Його та, припавши на коліна, каже йому: “Якщо хочеш, то можеш мене очистити”. 41. І, змилосердившись, Ісус простягнув Свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: “Хочу, будь чистий!”». Прокажений просить Ісуса ревно, але, віддаючись на Його волю, уточнює: «Якщо хочеш…». З огляду на специфіку хвороби, яка не просто руйнувала тіло, але виштовхнула його поза межі суспільного життя, прокажений цілком міг впасти в істерику чи відчай. Проте цей чоловік просить Ісуса з певним довір’ям, усе ж залишаючи за Ним право рішення. Прокажений віддає Ісусові безпрецедентні почесті і виявляє неабияку пошану – «припадає перед ним на коліна» та віддається на Його волю…

Відповідь Ісуса виказує Його глибоке співпережиття і внутрішню солідарність з цим стражденним чоловіком. Євангелист Марко каже, що Ісус змилосердився (грецькою – σπλαγχνισθεὶς / splanhnisteis) над ним. Грецьке дієслово, вжите тут на означення реакції Ісуса, в усіх чотирьох Євангеліях використано у 12-ти різних випадках (Мт 9:36; 14:14; 15:32; 18:27; 20:34; Мк 1:41; 6:34; 8:2; 9:22; Лк 7:13; 10:33; 15:20) і кожного разу воно позначує глибоке співчуття, солідарність та співпереживання Ісуса з хворими, немічними і терплячими особами. Проаналізувавши усі варіанти слововжитку цього дієслова, можна з певністю сказати, що там завжди йдеться про реакцію Бога на прикру реальність нашого щоденного існування. Ці тексти спростовують сприйняття Бога як безпристрасного споглядальника мого і твого життя.

Виявивши милосердя, Ісус також торкається цього чоловіка. Згідно з навчанням Старого Завіту Ісус мав би стати ритуально нечистим, але тут відбувається щось неймовірне – чистим стає чоловік, який був хворий на проказу. Ісус міг його зцілити без дотику, одним словом, але Він обирає жест, який соціалізує цього «недоторканого» чоловіка. Господь повертає йому гідність особи, відчуття приналежності до людей, звичайного людського тепла, підтримки. Дотик Ісуса повертає цій особі дуже багато…

Oratio (молитва)

«Хай радуються й веселяться в Тобі всі, що Тебе шукають, і нехай завжди кажуть ті, кому люба Твоя допомога: “Хай возвеличиться Господь!” 18. Я ж бідний та нужденний, але Господь дбає про мене. Ти – моя допомога і мій визволитель, Боже мій, не забарися!» (Пс 40:17-18).

Contemplatio (споглядання)

Дотик Ісуса спричиняє миттєве зцілення. Марко каже, що проказа «вмить» (грецькою εὐθὺς / evtus – «негайно, відразу, вмить») зійшла з нього. Цей прислівник у Євангелії від Марка вжито 41 раз (усі інші євангелисти разом − тільки 8 разів), переважно у главах, які описують прилюдне служіння Ісуса, щоб підсилити відчуття динаміки та живості в Його діях. Автор Послання до Євреїв каже, що «Ісус Христос учора й сьогодні – Той Самий навіки» (13:8). Якщо ми звертатимемося до Ісуса з такою ж ревністю та довірою, як євангельський прокажений, то також зможемо досвідчити Його життєдайну силу, яка миттєво усе переображує…