Lectio (читання)
«Кажу це вам на вашу користь, не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа. 36. Коли ж хтось думає, що він негоже чинить супроти дівчини своєї, дозволивши перецвісти їй, і так мало би бути, то нехай робить, що хоче, він не згрішить − нехай одружується. 37. Але коли хтось твердо стоїть при своїй думці й без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре. 38. Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще. 39. Жінка прив’язана до свого чоловіка, скільки віку його. Коли ж чоловік умре, вона вільна, за кого вона хоче, може вийти заміж, аби лише в Господі це було. 40. Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого. 8:1. Що ж до ідоложертовного м’яса, то всім нам відомо, бо маємо знання; знання ж роздимає, а любов будує. 2. Коли хтось думає собі, що він щось знає, той ще не знає, як треба знати. 3. Якже хтось любить Бога, той спізнаний Ним. 4. Отже, відносно споживання ідоложертовного м’яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного. 5. Бо хоч і є так звані боги чи то на небі, чи на землі – їх-бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, 6. для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від Якого все і для Якого ми, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього. 7. Та не всі мають це знання. Деякі з-за привички до ідолів аж по сьогодні споживають м’ясо як ідольську жертву, а сумління їхнє, бувши слабке, скверниться».
Коментар до тексту[1]
Це читання містить декілька тематичних одиниць. Передусім у 1 Кор 7:35–38 св. Павло торкається питання про заміжжя заручених дівчат, адже деякі коринтяни, спираючись на неправильну духовність, вважали, що християнські дівчата взагалі не повинні виходити заміж. Апостол каже, що одружуватися можна, однак ті, які на це зважуються, повинні розуміти, що це тягне за собою певні клопоти (1 Кор 7:26), і хто може не одружуватися, той, певною мірою, чинить краще. У 1 Кор 7:39–40 Павло порушує питання вдів. На його думку, вони можуть знову вийти заміж за іншу віруючу особу, хоча краще залишитись у вдівстві і жити як діви (пор. 1 Кор 7:8–9, 25–28). Святий Павло каже коринтянам, які вважали себе дуже духовними (пор. 1 Кор 2:15–16), але часто давали поради, які спричиняли хвилювання у спільноті, що він наповнений Святим Духом, тому спроможний дати мудру й авторитетну пораду Церкві (в. 40).
У наступній частині уривку (1 Кор 8:1–11) Павло починає відповідати на інше запитання, про яке його запитували коринтяни: чи можуть віруючі купувати та споживати м’ясо, яке спершу було принесене в жертву ідолам, а потім продавалося на базарах. Апостол не без іронії стверджує, що язичники поклоняються різним божкам / ідолам, які є нічим, насправді є тільки один Господь. Проте він усе ж заохочує вірних завжди керуватися любов’ю до ближніх, а не знанням, позаяк інші можуть не мати цього знання і згіршуватися такою свободою поведінки.
Meditatio (розважання)
«Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від Якого все і для Якого ми, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього». Цей вірш засвідчує богословську геніальність Павла, який був євреєм, а отже, монотеїстом, але зміг відкритися на Таїнство Пресвятої Тройці, зумів прийняти Боже об’явлення й переосмислити ідею Бога у тринітарних категоріях. Далі апостол говорить про одного Бога, у Якого вірить він, вірили його батьки та вірять сучасники, але в інших текстах він зазначає, що хоча Бог один, та все ж є Три Божі Особи (пор., напр., 2 Кор 13:13).
Павло не говорить абстрактною та філософською мовою, як це пізніше мусіли робити Отці Церкви, щоб краще пояснити Таїнство Пресвятої Тройці. Апостол як типовий єврей послуговується голістичним (цілісним) мисленням, хоча й вживає грецьку мову, для якої характерні абстрактні та структуровані категорії.
Кажучи, «для Якого ми (…) і ми через Нього», апостол стверджує, що ми живемо для того, щоб сповнювати Божий задум у світі: будучи створені на Божий образ і подобу, ми покликані являти Його мудре та справедливе правління у світі. Словами «один Господь Ісус Христос» Павло творчо та відважно вводить Ісуса в єврейську монотеїстичну молитву Шема («Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний» – Втор 6:4). У цій фразі апостол підкреслює унікальність як Особи Отця, так і Особи Сина, а також заперечує легітимність і будь-яке значення т. зв. божків та ідолів поганського світу.
Oratio (молитва)
«І благословенне Його славне ім’я повіки, слава Його нехай наповнить усю землю! Нехай так буде! Нехай так буде!» (Пс 72:19).
Contemplatio (споглядання)
У Посланні до Колосян св. Павло пише: «Він – Образ невидимого Бога, Первородний усякого створіння, 16. бо в Ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господства, чи начала, чи власті, усе було Ним і для Нього створене. 17. Він раніш усього, і все існує в Ньому. 18. Він також Голова Тіла, тобто Церкви. Він – Начало, Первородний із мертвих, так, щоб у всьому Він мав першенство, 19. бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в Ньому 20. і щоб через Нього примирити із Собою все, чи то земне, а чи небесне, установивши мир Кров’ю Його Хреста. 21. І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги Йому думкою та лихими вчинками, 22. тепер Він примирив на смертнім Його Тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед Собою» (Кол 1:15–22). Наше заглиблення у таїнство життя та стосунків Пресвятої Тройці, оcмислення гармонійної троїчности Бога може допомогти нам краще виконувати своє покликання, а передусім будувати стосунки з іншими людьми.
[1] Коментар до тексту та деякі думки в розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Cor 7:35–8:7.
Дуже дякую
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!