Lectio (читання)
«Узяли вони його із собою й повели в Ареопаг, кажучи: “Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш? 20. Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому й хочемо знати, що б воно могло бути”. 21. Атеняни-бо всі, а й захожі чужинці, що жили між ними, на те тільки витрачали час, щоб або щось говорити, або слухати новин. 22. Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: “Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. 23. Переходячи через ваше місто і приглядаючись до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю. 24. Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, бувши Владикою неба і землі, не живе в рукотворних храмах, 25. ані не приймає служби з рук людських, немовби Він потребував чогось, даючи Сам усім життя, дихання і все. 26. Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, 27. щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть Його, хоч Він від кожного з нас недалеко. 28. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з Його роду”».
Коментар до тексту
У цьому уривку міститься частина проповіді апостола Павла в Аеропазі в Атенах, яку він виголосив у часі своєї Другої місійної подорожі 49–52 рр. (Ді 15:40–18:22). Після заснування християнської громади в Солуні та проголошення Євангелія у Верії (Ді 17:1–12) Павло був змушений утікати до Атен, позаяк солунські євреї підбурювали проти нього місцеве населення (Ді 17:13–15). Перебуваючи в Атенах, апостол проголошував Добру Новину в синагозі для юдеїв та «побожних» – язичників, які покланялися Єдиному Богові, а також користав з нагоди проповідувати під час випадкових зустрічі на ринку (гр. «ἀγορά / agora»), який був економічним центром Атен (Ді 17:17). Там Павло ділився Доброю Новиною з епікурейцями (вважали, що не існує зв’язку між людьми й божественним світом; закликали шукати задоволення та уникати болю й дискомфорту; намагалися звільнити людей від віри в богів, потойбічне життя та страху смерті) і стоїками (були людьми пантеїстичного світогляду, які надавали перевагу логіці над усіма здібностями людини) (Ді 17:18), які й попросили апостола докладніше пояснити їм свою віру в Аеропазі. Грецький вислів «Αριος Πάγος / Arios pagos» дослівно означає «пагорб Ареса». Греки вважали Ареса богом війни, а римляни називали його Марсом. Це місце було розташоване в північно-західній частині атенського акрополісу – найдавнішої та найвищої частини міста, з якої почалося його заселення. У Ді 13:16–41 апостол Павло благовістував для євреїв та богобоязливих язичників, а тут він уперше проголосив Добру Новину на зібранні гордих та обізнаних у філософії греків. Лука демонструє, як вправно апостол шукає точок дотику з людьми, які мислили абсолютно іншими категоріями і для яких вартість матеріального світу та воскресіння мертвих були абсурдними ідеями, про реакцію деяких слухачів можна дізнатися трохи далі в цій же главі (Ді 17:32).
Meditatio (розважання)[1]
«Переходячи через ваше місто і приглядаючись до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю». Проповідь апостола Павла в Аеропазі демонструє інтелектуальний суд учня Ісуса над усією грецькою філософією та гординею людського розуму. Сам факт існування пам’ятника «Невідомому богові» вказує на брак певності та ясності у філософії атенян. Цим вони просто визнають, що може бути якесь божество, про яке вони не знають.
Павло, натомість, заявляє що він може прояснити цим філософам їхні таємниці. Оскільки Бог є трансцендентним від творіння (перебуває поза світом), Він насправді не потребує якогось помешкання, щоб жити на землі, зокрема храмів, які стояли поблизу Акрополіса (в. 24). У своїй проповіді апостол згадує Адама (в. 26), від якого походять всі інші люди, тому що стоїки вірили в божественне сотворення та були пантеїстами: у їхньому розумінні Бог ідентифікується зі світом. Павло наголошує, що Бог відрізняється від творіння та людства.
Дуже добре розуміючи людську природу, апостол згадує про пошук Бога (в. 27): люди мають постійне бажання пошуку Бога, проте гріх спотворює їхні прагнення та розуміння. Вислів «навпомацки не знайдуть Його» цікава тим, що грецький термін «ψηλαφάω / pselaphao», який вживає апостол, вказує на намагання торкнутися чогось чи втримати щось, знайти щось, у грецькій літературі він часто означує сліпу особу, яка ходить у темряві. Проте, на думку Павла, «Він від кожного з нас недалеко» – ця фраза одночасно заперечує віру епікурейців у те, що божественне ніяк не пов’язане із цим світом, тобто відокремлене від цього світу, а також спростовує уявлення стоїків про Божу присутність у творінні як абсолютну тотожність із ним. Для увиразнення своєї думки Павло подає дві цитати грецьких філософів: «У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо», яка, імовірно, є цитатою із творів поета Епіменіда з Криту (пор. Тит 1:12), хоча може бути й висловом із знаного грекам загального твердження; «Бо й ми з Його роду» − цитата із творів поета й філософа-стоїка Арата.
Oratio (молитва)
«І захиталися вони й закружляли, немов п’яний, пропала вся їхня мудрість. 28. Тоді вони до Господа візвали у своїй скруті, і визволив їх із скорботи їхньої» (Пс 107:27–28).
Contemplatio (споглядання)
Апостол Павло − людина трьох світів: був єврейського коріння, мав грецьке виховання та знав грецьку культуру, а також був упривілейований римським громадянством − усі ці важливі чинники він застосував для ефективного проголошення Євангелії. У Першому посланні до Коринтян він писав: «Бувши від усіх вільний, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. 20. Я став для юдеїв як юдей, щоб юдеїв придбати; для тих, що під Законом, я став як під Законом, хоч сам я не під Законом, щоб тих, що під Законом, придбати. 21. Для тих, що без Закону, я став як без Закону, хоч я і не був без Божого Закону, бувши під Законом Христовим, щоб придбати тих, які без Закону. 22. Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. 23. Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її» (1 Кор 9:19–23). Бог послуговувався Павлом як чудовим інструментом для поширення Благовісті. Яким інструментом можу бути я сьогодні? Настільки я усвідомлюю потребу розвивати різні дари, щоб ними послужити для проголошення Євангелії?
[1] Думки в розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Acts 17:19–28.
Христос Воскрес!
Щиро дякую отче Юрію за чудовий коментар про ап. Павла, який, на мою думку, був не перевершений у проголошенні навчання про Єдиного Бога та Месії – Ісуса Христа!
Господнього вам надхнення у вашій богословській праці!!!