6-й тиждень після Пасхи. Середа. Важливість відповіді на Боже Слово (Йо 12:36−48)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«“Поки у вас Світло – віруйте у Світло, щоб Світла синами вам стати! Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них. 37. Вони не вірували в Нього, хоч і скільки сподіяв Він чудес у них на очах, 38. щоб збулося слово пророка Ісаї, що сказав: “Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об’явилось?” 39. Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав: 40. Засліпив Він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб Я їх вигоїв”. 41. Це сказав Ісая, коли славу Його бачив і говорив про Нього. 42. А, однак, чимало й увірувало в Нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили із синагоги; 43. славу бо людську дужче вони любили, ніж славу Божу. 44. Тоді сказав Ісус на ввесь голос: Хто вірує в Мене – вірує не в Мене, а в Того, Хто послав Мене. 45. І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. 46. Я – Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в Мене вірує, не перебував у темряві. 47. Коли хтось Мої слова слухає, а їх не береже, Я його не суджу, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ. 48. Хто Мене відкидає і слів Моїх не приймає, має той суддю свого: Слово, яке Я вирік, судитиме його дня останнього”».

Коментар до тексту[1]

Першу велику частину Євангелія від Йоана називають Книгою Знаків (1:19−12:50) – тут описано прилюдне чудотворне служіння та навчання Ісуса. Книга Знаків закінчується двома коментарями: Євангелист Йоан (Йо 12:36−43) та сам Ісус (Йо 12:44−50) пояснюють, чому сучасники Ісуса здебільшого не відгукнулися на Його численні чудеса, вчинені перед їхніми очима, а також чому вони залишилися холодними до Його навчання. По суті, ці два коментарі відлунюють до сказаного про Воплочене Боже Слово у Пролозі Євангелія: «Прийшло до своїх, а свої Його не прийняли» (Йо 1:11). Євангелист знаходить пояснення відкинення Ісуса у словах пророка Ісаї, тому двічі його цитує: в. 38 (Іс 53:1), вв. 39−40 (Іс 6:10), і цим хоче сказати, що через уперту невіру людей «рамено Господнє», тобто «Божа сила спасати», не була вповні їм об’явлена. Серед інших причин були духовна сліпота й затверділість сердець, через які народ не спромігся на радикальне навернення життя. Ісус каже, що відкинення спасенного Слова Отця – Світла, яке прийшло у світ, рівнозначне бажанню залишитися в темряві та підпасти під суд Слова, яке пропонувало спасіння.

Meditatio (розважання)

«Хто Мене відкидає і слів Моїх не приймає, має той суддю свого: Слово, яке Я вирік, судитиме його дня останнього». Пророк Ісая каже: «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, 11. отак і Моє Слово, що виходить у Мене з уст, не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я Його вислав» (Іс 55:10−11).

Ісус є Божим Словом Отця (Йо 10:35−36), саме тому в Йо 12:44−46 Він наголошує, що єдиний правдивий спосіб вірити в Бога та приймати Його пропозицію життя – це вірити в Того, Кого Отець послав (пор. Йо 14:1). Вірити в Бога означає вірити в Ісуса, тому що Він − Бог у людському тілі (пор. Йо 14:9). Ісус є Світлом, яке Бог послав у світ (Йо 1:9), тому Він дає можливість усім, хто повірить у Нього, звільнитися від темряви гріха і смерті та перебувати в Ньому так, як галузки з’єднані з виноградиною (Йо 15:4−7).

Якщо ми не зберігаємо слів Ісуса, то це означає, що ми Його не слухаємося та відкидаємо. Послух Ісусові починається з віри в Нього та відкритого визнання Його Господом нашого життя. Тут важливо пояснити ще таке: в Євангелії від Йоана Ісус часто повторює, що Він судить і прийшов, щоб судити (Йо 5:22, 27, 30; 8:26; 9:39), але в Йо 12:47 Він каже, що не прийшов судити світ, а спасти його. Зрозуміти ці слова Господа допоможуть два наступні тексти. У Йо 3:17 Ісус каже: «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти». Пізніше в Йо 8:15−16 ці два елементи служіння Ісуса – суду і спасіння – згадані разом: «Ви судите за тілом – Я не суджу нікого. 16. Коли Я суджу, то суд Мій правдивий, бо не сам Я, а з Отцем, який послав Мене». Отже, суд Ісуса завжди згідний з волею Отця, з порядком, який Бог заклав у світ. Тому ті, які приймають Слово Отця, приймають спасенне Слово вічного життя (пор. Йо 6:68). Ісус приходить у світ як Божественне Слово, щоб спасти його Своїм навчанням. Коли світ відкидає спасенне навчання Ісуса, то це означає, що люди вибирають темряву існування замість Божого Життя, а Слово спасіння стає для них Словом суду…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за звільняюче Слово Твого навчання…

Contemplatio (споглядання)

Бог створив світ Своїм Словом (Пс 32:6), підтримує цей світ тим же ж Словом (Євр 1:3) і, як обіцяє Ісус у сьогоднішньому Євангелії, саме це Слово дасть оцінку вартості усього нашого життя в часі Останнього суду (Йо 12:48). Прийняття Божого Слова – це прийняття Божого порядку у світі та визнання Його Господом нашого життя. І навпаки – відкинення цього Слова означає відхід від Світла, Правди і Життя. Слово Євангелія лежить в основі Західної цивілізації. Відмова від життя за цим Словом, за словами Папи Венедикта XVI, рівноцінне руйнуванню автентичних коренів європейської цивілізації та підрізанню своїх духовних вен…


[1] Коментар та розважання основані на: Murray J. Harris. John (Exegetical Guide to the Greek New Testament. A. J. Köstenberger, R. W. Yarbrough – Gen. Eds.) B&H Publishing Group. Nashville, Tennessee 2015. Kindle Edition. Kindle Location 7649−7662; R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 422−424.

1 коментар до “6-й тиждень після Пасхи. Середа. Важливість відповіді на Боже Слово (Йо 12:36−48)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *